< Zsoltárok 12 >
1 A karmesternek, a nyolczasra. Zsoltár Dávidtól. Segíts, Örökkévaló, mert elfogyott a jámbor, mert eltüntek a hűségesek az emberek fiai közül!
Для дириґента хору. На окта́ву. Псалом Давидів. Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж лю́дських синів позника́ли вже вірні!
2 Hamisat beszélnek kiki a másikával, sima ajakkal, kettős szívvel beszélnek.
Марно́ту говорять один до одно́го, їхні уста обле́сні, і серцем подвійним говорять.
3 Irtsa ki az Örökkévaló mind a sima ajkakat, s nyelvet, mely nagyokat beszél;
Нехай підітне́ Господь уста обле́сливі та язика чванькува́того
4 kik azt mondták: nyelvünkkel győzünk, ajkaink velünk, ki úr rajtunk?
тим, хто говорить: „Своїм язиком будем си́льні, наші уста при нас, — хто ж буде нам пан?“
5 Szegényeknek pusztulása, szűkölködőknek nyögése miatt fölkelek most, azt mondja az Örökkévaló; üdvbe helyezem azt, ki szorongásban van.
Через утиск убогих, ради сто́гону бідних тепер Я повстану, — говорить Господь, — поставлю в безпе́ці того, на ко́го розтя́гують сітку!
6 Az Örökkévaló mondásai, tiszta mondások, ezüst, olvasztva kóhóban a földön, megtisztítva hétszeresen.
Господні слова — слова чисті, як срі́бло, очищене в глинянім го́рні, сім раз перето́плене!
7 Te, Örökkévaló, megőrzöd őket, megóvsz minket a nemzedéktől örökre.
Ти, Господи, їх пильнува́тимеш, і будеш навіки нас стерегти́ перед родом оцим!
8 Köröskörül járdogálnak a gonoszok, a mint magasra jut az emberfiak hitványsága.
Безбожні кружля́ють навко́ло, бо нікче́мність між лю́дських синів підійма́ється.