Zsoltárok 109
1 A karmesternek. Dávidtól zsoltár. Dicséretem Istene, ne hallgass!
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Mert gonosznak száját és csalfaságnak száját nyitották rám, beszéltek velem hazug nyelvvel.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 És gyülölet szavaival környékeztek, és harczoltak ellenem ok nélkül.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 Szeretetemért vádolnak engem, holott én csnpa imádság vagyok.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 Tettek velem rosszat jóért, s gyűlöletetszeretetemért.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Rendelj föléje gonoszt, és vádló álljon jobbjánál!
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Mikor megitélték, kerüljön ki bűnösnek és imája váljék vétekké!
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Legyenek napjai kevesek, a mi neki szánva volt, más vegye el!
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Legyenek gyermekei árvák, és felesége özvegy!
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 S bujdosva bujdossanak el gyerrnekei, kéregessenek és kolduljanak, el a romjaiktól!
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Tőrbe ejtse hitelező mindazt a mi az övé, és idegenek prédálják el szerzeményét.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Ne legyen neki, ki tartósan mível szeretetet s ne legyen árváinak, ki rajtuk könyörül!
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Legyenek utódai kiirtásra, a másik nemzedékben törültessék el nevök!
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Emlékezésre legyen őseinek bűne az Örökkévalónál, es anyjának vétke el ne törültessék!
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Legyenek mindig előtte az Örökkévalónak, s irtsa ki az országból emléküket!
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 Mivelhogy nem gondolt arra, hogy szeretetet míveljen s üldözött szegény és szükölködő embert s levert szívüt, hogy megölhesse.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Szerette az átkot, tehát rája jött, nem kedvelte az áldást, tehát eltávozott tőle.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Felöltötte az átkot mint ruháját, tehát bement mint a víz a belsejébe, s mint az olaj csontjaiba.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Legyen neki mint ruha, melybe burkolózik, és övül, melyet mindig felköt.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Ez munkabére vádlóimnak az Örökkévalótól, s azoké, kik rosszat beszélnek lelkem ellen!
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 Te pedig Örökkévaló, én Uram, tégy velem neved kedvéért, mert jó a te kegyelmed, ments meg engemet!
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Mert szegény és szükölködő vagyok, és szívem megsebesült én bennem.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Mint árnyék, mikor megnyúlik, eltünedezem, elriasztattam mint a sáska.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 Térdeim elgyengültek a bőjttől, és húsom elsoványodott, zsírtalan.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 És én gyalázásra lettem nekik; meglátnak, fejüket csóválják.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Védelmezz meg, Örökkévaló, én Istenem, segíts engem szereteted szerint!
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 Hadd tudják meg, hogy a te kezed ez, te, oh Örökkévaló, cselekedted!
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Átkozzanak ők, te pedig áldasz; támadtak, de megszégyenültek, szolgád pedig örül.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Öltsenek vádlóim gyalázatot, s burkolózzanak mint a köpenybe szégyenökbe!
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Magasztalom az Örökkévalót szájammal nagyon, és sokak közepette dicsérem őt;
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 mert ott áll jobbjánál a szükölködőnek, hogy megsegítse lelkének biráitól.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
