Zsoltárok 104
1 Áldjad, én lelkem, az Örökkévalót! Örökkévaló, én Istenem, felette nagy vagy, fenséget és díszt öltöttél.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Világosságba burkolózik, mint palástba, kiterjeszti az eget, mint a szőnyeget.
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 Aki vizekben gerendázta emeleteit, aki fellegeket tesz szekerévé, aki jár a szélnek szárnyain.
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Szeleket tesz követeivé, szolgáivá lobogó tüzet.
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Talapzataira alapította a földet, hogy meg ne inogjon mindörökké.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Vízárral, mint ruhával takartad be, a hegyeken vizek állnak;
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 dorgálásodtól megfutamodnak, dörgésed hangjától szétsietnek –
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 felemelkednek hegyek, alá sülyednek síkságok – arra a helyre, melyet alapítottál nekik.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Határt vetettél, hogy át ne lépjék, hogy újra be ne borítsák a földet.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 Aki forrásokat bocsát a völgyekbe, hegyek között folynak.
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 Itatják minden vadját a mezőnek, vadszamarak a szomjukat oltják.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 Fölöttük lakozik az ég madara, a lombok közül hangot hallatnak.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 Megitatja a hegyeket emeleteiből, műveid gyümölcséből jóllakik a föld.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 Füvet sarjaszt a baromnak, meg növényt az ember munkája által, előhozván kenyeret a földből,
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 és bort, mely örvendezteti halandónak szívét, fénylővé tevén az arczot olajtól, a kenyér pedig erősíti a halandónak szívét.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 Jóllaknak az Örökkévaló fái, Libánonnak czédrusai, melyeket ültetett;
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 ahol madarak fészkelnek, a gólya – cziprusfák a háza.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 A magas hegyek a zergéknek valók, a sziklák menedékül a hegyi nyulaknak.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Teremtette a holdat ünnepek számára, a nap ismeri lementét;
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 szerzesz sötétséget s lészen éjszaka, akkor mozog minden vadja az erdőnek.
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 Fiatal oroszlánok ordítanak ragadmányért, így kérvén Istentől eledelöket.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 Felsüt a nap visszahúzódnak és tanyáikba heverednek.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Dolgára kimegy az ember és munkájára egész estig.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 Mily számosak a te műveid, Örökkévaló! Mindnyáját bölcseséggel teremtetted, telve van a föld szerzeményeddel.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Emitt a tenger, nagy és széles határú: ott van csúszó-mászó és száma sincs, kicsiny állatok nagyokkal együtt.
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Ott hajók járnak, a leviátán, melyet alkottál, hogy játszadozzon abban.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 Mindnyájan hozzád reménykednek, hogy megadjad eledelöket a maga idején. –
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Adsz nekik szedegetnek; megnyitod kezedet: megtelnek jóval.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Elrejted arczodat: megrémülnek; visszavonod leheletüket: kimúlnak s porukhoz térnek vissza.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Kibocsátod leheletedet: megteremtetnek; így újítod meg a föld színét.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 Legyen az Örökkévaló dicsősége örökre, örüljön az Örökkévaló az ő művein!
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 Aki letekintett a földre s az megrengett, megérinti a hegyeket és füstölögnek.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Hadd énekelek az Örökkévalónak életemben, hadd zengek Istenemnek, amíg vagyok!
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Legyen kellemes neki beszédem; én örüljek az Örökkévalóban.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Veszszenek a vétkesek a földről, s gonoszok ne legyenek többé! Áldjad, én lelkem, az Örökkévalót! Halleluja!
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
