Zsoltárok 102
1 Imádság, egy szegény számára, midőn ellankad és az Örökkévaló előtt kiönti panaszát. Örökkévaló, halljad imámat, s fohászkodásom jusson hozzád!
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Ne rejtsd el arczodat tőlem szorultságom napján; hajlítsd hozzám füledet, amely napon felkiáltok, gyorsan hallgass meg!
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Mert füstben enyésztek el napjaim, és csontjaim átizzottak mint égéstől.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Megveretett, mint a fű, úgy hogy elszáradt a szívem; bizony, elfeledtem megenni kenyeremet.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Nyögésem hangjától odatapadt csontom húsomhoz.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Hasonlítok a puszta pelikánjához, olyan lettem, mint kuvik a romokban.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Virrasztottam s olyan lettem, mint magános madár a háztetőn.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Egész nap gyaláztak ellenségeim; az ellenem tombolók reám esküdtek.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Mert hamut kenyér gyanánt ettem, s italomat sírással elegyítettem:
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 indulatod és haragod miatt, mert felkaptál és elhajítottál.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Napjaim akár a megnyúlt árnyék, és én elszáradok, mint a fű,
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 De te, Örökkévaló, örökké trónolsz, s neved nemzedékig meg nemzedékig tart.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Te majd felkelsz, irgalmazol Cziónnak, mert ideje, hogy kegyelmezz neki, mert eljött a határidő;
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 mert szolgáid kedvelik a köveit és porát kegyelik.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 S majd félik a nemzetek az Örökkévaló nevét, s mind a föld királyai dicsőségedet;
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 mert megépítette az Örökkévaló Cziónt, megjelent az ő dicsőségében.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 Odafordult a hontalanok imájához, s nem vetette meg imádságukat.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Fölíratik ez az utóbbi nemzedék számára, s a megteremtendő nép majd dícséri Jáht:
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 hogy letekintett szent magasságából, az Örökkévaló az égből a földre nézett,
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 hogy meghallgassa a fogolynak jajgatását, hogy megoldozza a halál fiait;
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 hogy hirdessék Cziónban az Örökkévaló nevét és dícséretét Jeruzsálemben,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 mikor népek gyűlnek együvé és királyságok, hogy szolgálják az Örökkévalót.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Megsanyargatta az úton erőmet, megrövidítette napjaimat.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Azt mondom: Istenem, el ne ragadj napjaim felében, nemzedéken meg nemzedékeken át a te éveid!
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Hajdanában alapítottad a földet s kezeid műve az ég;
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 ők elvesznek, de te megállasz, s mindannyian mint a ruha elkopnak: mint az öltözetet váltod őket, s ők elváltoznak.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 De te ugyanaz vagy, és éveidnek nincsen vége.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Szolgáid fiai lakni fognak s magzatjuk megszilárdul előtted.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
