Jób 8
1 Felelt a Súachbeli Bildád és mondta:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 Meddig beszélsz efféléket? hatalmas szél szádnak mondásai!
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Vajon Isten jogot ferdít-e, avagy igazságot ferdít-e a Mindenható?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Ha fiaid vétkeztek ellene, odabocsátotta őket bűnük kezébe.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Ha te keresve fordulnál Istenhez s a Mindenhatóhoz könyörögnél;
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 ha tiszta és egyenes vagy: bizony most virrasztana feletted s békét adna igazságos hajlékodnak;
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 s ha csekély volt múltad, a te jövőd felette nagy lesz.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Mert kérdezd csak az előbbi nemzedéket s figyelj őseik kutatására;
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 mert mi tegnapiak vagyunk és nincs tudomásunk, mert árnyék napjaink a földön!
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 Nemde ők oktatnak majd téged, megmondják neked és szivökből fakasztanak szavakat:
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Magasra nő-e a sás mocsár nélkül, nagyra-e a káka víz híján?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Még rügyében van, le nem szakítható, és minden fűnél előbb szárad el.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Ilyenek az útjai mind az Istenről feledkezőknek s az istentelennek reménye elvész.
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 A kinek megszakad a bizodalma és pókháló a menedéke;
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 rátámaszkodik házára, de meg nem áll, hozzá kapaszkodik, de nem marad meg.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Nedvében álló ő a nap előtt, s kertjén túl tejed a hajtása;
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 kőhalmon fonódnak össze gyökerei, kőházat szemel ki magának.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Ha kipusztítják helyéből, megtagadja őt: nem láttalak!
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Lám, az az útjának a vígsága s a porból mások sarjadnak ki.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Lám, Isten nem veti még a gáncstalant s nem fogja kézen a gonosztevőket.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 A míg nevetéssel tölti szájadat s ajkaidat rivalgással,
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 gyűlölőid szégyent öltenek, s nincs meg a gonoszoknak sátra.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
