Jób 6
1 Felelt Jób és mondta:
А Йов відповів та й сказав:
2 Vajha mérve mérnék bosszúságomat a gyötrelmemet mérlegre vetnék egyaránt!
„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,
3 Mert most tengerek fövenyénél nehezebb, azért megzavarodtak szavaim.
то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!
4 Mert a Mindenható nyilai vannak bennem, a melyeknek mérgét lelkem issza; Isten ijedelmei sorakoznak ellenem.
Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...
5 Ordít-e a vadszamár a pázsiton, avagy bőg-e az ökör abraka mellett?
Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Ehető-e a mi ízetlen, só nélkül, avagy van-e íz a tojás fehérjében?
Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?
7 Vonakodott hozzá nyúlni a lelkem; azok az én kórságos ételem.
Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.
8 Bárcsak beteljesednék kérésem s reményemet megadná Isten;
О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!
9 s tetszenék Istennek, hogy összezúzzon engem, megoldaná kezét, hogy véget vessen nekem!
О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —
10 Akkor volna még vigasztalásom – fölszökném kíméletlen fájdalomban – hogy nem tagadtam meg a Szentnek szavait.
то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!
11 Mi az erőm, hogy várakozzam, s mi a végem, hogy türtessem magam?
Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?
12 Avagy kövek ereje-e az én erőm, vagy ércz az én húsom?
Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?
13 Hiszen segítségem nincs bennem, és üdvösségem elutasíttatott tőlem.
Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?
14 Az elcsüggedőt barátjától szeretet illeti, ha el is hagyja a Mindenható félelmét!
Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.
15 Testvéreim hűtelenek lettek mint a patak, mint a hogy medrükben a patakok eltűnnek.
Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,
16 A melyek sötétlenek a jégtől, bennök rejtőzik el a hó;
темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.
17 mikor hőség éri, megsemmisülnek, midőn meleg van, elenyésznek helyükből.
Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.
18 Kanyarodnak útjuk ösvényei, elhúzódnak a pusztaságban és elvesznek.
Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.
19 Ide tekintettek Téma karavánjai, Sába vándorcsapatai reménykedtek bennük;
Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.
20 megszégyenültek, hogy bíztak, elérkeztek odáig és elpirultak.
І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.
21 Mert most az övéi vagytok, láttok rettegést és féltek.
Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!
22 Hát mondtam-e: adjatok nékem, és vagyontokból vesztegetést ajáljatok értem,
Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,
23 és szabadítsatok ki szorongatónak kezéből s zsarnokok kezétől váltsatok meg engem?
і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“
24 Tanítsatok engem s én elhallgatok, és ha mit tévedtem, értessétek meg velem.
Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.
25 Mi hathatósak az egyenes beszédek, de miképp fedne feddés, minő a tietek?
Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?
26 Szókat tekintetek-e feddésnek és szélnek az elcsüggedettnek beszédeit?
Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,
27 Még árvának is nekiestek és áskálódtok barátotok ellen.
і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!
28 Most hát egyezzetek bele, forduljatok felém, arczotokba vajon hazudom-e?
Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.
29 Térjetek meg, kérlek, ne essék jogtalanság, igen, térjetek meg, folyton áll ebben az igazam!
Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!
30 Van-e nyelvemen jogtalanság, avagy ínyem nem érezné-e a gyötrelmeket?
Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?
