Jób 41
1 Kihúzod-e a leviátánt horoggal, s kötéllel lenyomod-e nyelvét?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Teszel-e kákagúzst orrába és kampóval átlyukaszthatod-e állkapcsát?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Fog-e könyörögni neked, avagy szelíden beszél-e hozzád?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Köt-e veled szövetséget, veheted-e örökre szolgául?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Játszhatsz-e vele mint madárral, s megkötöd-e leányzóid számára?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Alkudnak-e rajta kalmártársak, szétosztják-e kereskedők közt?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Megrakod-e tüskékkel a bőrét és halászszigonnyal fejét?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Vesd rá kezedet, gondolj harczra – nem teheted többé.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Lám, az ember várakozása megcsalatkozott, hisz már láttára is leterül.
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 Nincs vakmerő, ki felingerelné: ki az tehát, ki én elémbe áll?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Ki előzött meg valamivel, hogy fizessek? Mi az egész ég alatt van, enyém az.
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 Nem hallgathatom el tagjait, sem hatalmának mivoltát, sem testalkatának kellemét.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Ki takarta fel ruhájának felszínét, páros fogsora közé ki hatol be?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Arczának ajtait ki nyitotta fel, fogai körül rettenet!
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Büszkeség pajzsainak csatornái, szoros pecséttel lezárva;
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 egyik éri a másikat, s levegő sem jut közéjök;
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 egyik tapad a másikhoz, összefogódznak s nem válnak szét.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 Tüsszentése fényt sugároztat és szemei olyanok mint a hajnal szempillái.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Szájából fáklyák csapnak ki, tüzes sziporkák szökkennek el.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Orrlyukaiból füst megy ki, mint forró üstből kákatörzsön.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Lehelete parazsat lobbant föl, és láng megy ki szájából.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 Nyakán erő tanyázik, előtte szökik a csüggedés.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 Húsának lafantyúi feszesek, szilárdak rajta, nem fityegnek.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 Szíve szilárd mint a kő és szilárd mint az alsó malomkő.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 Emelkedésétől hatalmasak félnek, megtöretésétől megzavarodnak.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 Ha ki karddal éri, ez nem áll meg benne, sem dárda, kopja s nyílvas.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 Szalmának tekinti a vasat, korhadt fának az érczet;
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 meg nem szalasztja az íjj fia, tarlóvá változnak át rajta parittyakövek.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Tarlónak tekinti a buzogányt, s nevet a lándzsának süvítésén.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Alul rajta kiélezett cserepek, cséplőszánt terít az iszapra.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 Felforralja, mint a fazekat, a mélységet, olyanná teszi a tengert, mint keverő üstöt.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 Mögötte világít egy ösvény, őszhajnak lehet gondolni az árt.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Nincs földön párja neki, mely alkotva van rettenthetetlennek.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 Minden magast lenéz, király ő mind a büszke vadak fölött.
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
