Jób 4
1 Felelt a Témánbeli Elífáz és mondta:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 ajjon ha szólni próbálnánk hozzád, terhedre volna-e; de visszatartani a szavakat ki bírja?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Íme, oktattál sokakat, és lankadt kezeket megerősítettél;
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 a megbotlót fönntartották szavaid és görnyedező térdeket megszilárdítottál.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 Most hogy reád jött, terhedre van, hozzád ér, és megrémültél?
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Nemde istenfélelmed a te bizodalmad, reményed pedig útjaid gáncstalansága!
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Gondolj csak rá: ki az, ki ártatlanul veszett el, és hol semmisültek meg egyenesek?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 A mint én láttam: kik jogtalanságot szántottak és bajt vetettek, azt aratják is;
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 Isten leheletétől elvesztek, s haragja fuvallatától elenyésznek.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Oroszlán ordítása, vadállat üvöltése és az oroszlánkölykök fogai kitörettek.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Oroszlán elvész ragadmány híján, s a nőstényoroszlán fiai szertezüllenek.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 De én hozzám egy ige lopódzott, és neszt fogott fel fülem belőle.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 Képzetek közt az éj látományaitól, mikor mély álom esik az emberekre:
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 rettegés lepett meg és remegés, és összes csontjaimat megrettentette.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 S egy szellem suhant el arczom mellett, borzadott testemnek hajaszála.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Ott áll, de nem ismerem meg ábrázatát, egy alak van szemeim előtt; suttogást meg hangot hallok:
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 Igaznak bizonyul-e halandó az Isten előtt, vagy alkotója előtt tisztának-e a férfi?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Lám, szolgáiban nem hisz és angyalaira vet gáncsot;
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 hát még kik agyagházakban laknak, a kiknek a porban van alapjuk, összezúzzák őket hamarább molynál.
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Reggeltől estig összetöretnek, észrevétlenül elvesznek örökre.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Nemde megszakad bennök kötelük, meghalnak, de nem bölcsességben!
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
