Jób 39
1 Ismered-e a kőszáli zergék ellésének idejét, a szarvasünőnek vajúdását megvigyázod-e;
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 számlálod-e a hónapokat, melyeket kitöltenek, s ismered-e ellésük idejét?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Legörnyednek, kölykeiket világra hozzák, fájdalmaikat elbocsátják.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Fiaik erőre kapnak, felnövekednek a szabadban, kimennek és nem térnek vissza.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Ki bocsátotta szabadon a vadszamarat, s az erdei szamár köteleit ki oldotta meg?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Amelynek a sivatagot tettem házává, és lakásává a sós földet;
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 nevet a városnak zaján, a hajtónak lármázását nem hallja;
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 a mit a hegyeken kifürkészett, az legelője, s minden zöld után kutat.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Akarna-e a reém téged szolgálni, avagy meghál-e jászolodnál?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Odakötöd-e a reémet istrángjával a barázdához, vagy boronálja-e a völgyeket to utánad?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Bízhatsz-e benne, mert nagy az ereje, s ráhagyhatod-e szerzeményedet?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Hiszel-e benne, hogy behordja vetésedet s begyűjti szérűdre?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 A strucznak szárnya vígan csattog, vajon tolla jámbor-e, meg tollazata?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Mert a földnek hagyja tojásait és a poron melegíti,
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 s felejti, hogy a láb eltiporja s a mező vadja széttapossa;
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 keménykedik fiókáival, mintha nem volnának övéi, hogy hiába a fáradalma, az nem a rettegése;
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 mert Isten elfeledtette vele a bölcsséget, s nem adott neki részt az értelemben.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 A midőn a magasba szökell, neveti a lovat és lovasát.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Adsz-e a lónak erőt, öltesz-e nyakára sörényt?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Ugráltatod-e mint a sáskát?
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Fenséges tüsszögése – rettenet.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Kémlelnek a síkon, akkor örvend erejében, kivonul a fegyver elébe; nevet a félelemnek, s nem retten meg s nem hátrál meg kard elől.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Fölötte zörög a tegez, villogó dárda és lándzsa;
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 tombolva és háborogva habzsolja a földet, s nem marad helyén, a mikor hallik a harsona.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 A mint hallik a harsona, azt mondja: Haj; messziről szimatolja a csatát, a vezérek dörgedelmét és a riadást.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 A te értelmedből repül-e fel a karvaly s terjeszti szárnyait a délnek;
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 avagy parancsodra emelkedik-e a sas, midőn magasba rakja fészkét?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Sziklán lakik és honol, sziklának fokán és hegyi várban;
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 onnan kémlel eledelre, messzire tekintenek ki szemei:
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 fiókái pedig vért hörpölnek, s a hol holttetemek vannak, ott van ő.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
