Jób 32
1 S megszűnt ez a három férfi felelni Jóbnak, mert igaz volt a maga szemeiben.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Akkor föllobbant haragja Elihúnak, a Búzbeli Barakél fiának a Rám nemzetségből; Jób ellen lobbant föl haragja, mivelhogy igazabbnak vélte magát Istennél,
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 s három barátja ellen lobbant föl haragja, mivelhogy nem találtak feleletet, de Jóbot gonosznak ítélték.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Elihú pedig kivárta Jóbot szavaival, mert azok korra öregebbek voltak nálánál.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 De látta Elíhú, hogy nincsen felelet a. három férfi szájában, akkor föllobbant haragja.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 S megszólalt Elíhú, a Búzbeli Barakélnek fia és mondta: Fiatal vagyok én korra, ti pedig aggastyánok, azért tartózkodtam és féltem attól, hogy tudásomat közöljem veletek.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Azt mondtam: Napok beszéljenek és az évek sokasága tudasson bölcsséget.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Ámde a szellem az a halandóban s a Mindenható lehelete, a mi értelmessé teszi őket.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Nem a sokévűek bölcsek, s nem a vének értenek ítéletet;
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 azért mondtam: hallgass reám, hadd közöljem én is tudásomat.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Lám, várakoztam szavaitokra, figyeltem értelmezéseitekre, míg átkutatnátok a beszédeket.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Ügyeltem is reátok, de íme nincs, ki Jóbot megczáfolná, ki közületek mondásaira felelne.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Nehogy mondjátok: találtunk bölcsességet; Isten taszítsa őt el, nem ember!
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 De nem én hozzám intézett beszédet, nem is a ti mondásaitokkal válaszolnék neki.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Megrettentek, nem feleltek többet, elszakadtak tőlük a szavak.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Várakozzam-e, mert ők nem beszélnek, mert elállottak, nem feleltek többé?
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Hadd felelek: én is a részemmel, hadd közlöm én is tudásomat.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Mert tele vagyok szavakkal, szorít engem bensőm szelleme.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Íme bensőm olyan, mint nyitatlan bor, mint a mely új tömlőkből kifakad.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Hadd beszélek, hogy megkönnyebbüljek, kinyitom ajkaimat és felelek.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Nem kell senki személyét tekintenem és embernek nem fogok hízelkedni;
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 mert nem is tudok én hízelkedni; csakhamar elvinne engem alkotóm.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
