Jób 19
1 Felelt Jób és mondta:
А Йов відповів та й сказав:
2 Meddig búsítjátok lelkemet és összezúztok szavakkal?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Immár tizedszer pirítottatok reám, nem szégyenlitek durván bánni velem?
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 De ha valóban tévedtem is, magamnál marad tévedésem.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 Ha valóban fennhéjáztok ellenem s rám bizonyítjátok gyalázatomat:
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 tudjátok meg tehát, hogy Isten elnyomott engem s körülfogott engem hálójával.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Lám, kiáltok erőszak, de reám hallgattatom meg, fohászkodom, de nincs ítélet.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 Utamat elfalazta, reám vonulhatok tova, s ösvényeimre sötétséget vet.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 Méltóságomat lehúzta rólam s levette fejem koronáját.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 Leront engem köröskörül, hogy eltűnök, s kirántotta, mint a fát, reményemet.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 Fellobbantotta ellenem haragját s olyannak tekint engem mint ellenségeit.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 Egyaránt jöttek csapatai és feltöltik ellenem útjukat és táboroznak körülötte sátoromnak.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 Testvéreimet eltávolította tőlem, és ismerőseim bizony elidegenedtek tőlem.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 Elmaradtak rokonaim, és meghittjeim elfelejtettek.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Házam zsellérei és szolgálóim idegennek tekintenek engem, ismeretlen lettem szemeikben.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 Szolgámat hívtam s nem felel, szájammal kell könyörögnöm neki.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 Leheletem undorító a feleségemnek, és szagom a velem egy méhből valóknak.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Gyerkőczök is megvetnek engem, a mint felkeltem, beszéltek ellenem.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 Megutáltak mind a bizalmas embereim, és a kiket szerettem, ellenem fordultak.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 Bőrömhöz és húsomhoz tapadt csontom, a csak fogaim bőrével menekültem meg?
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Könyörüljetek, könyörüljetek rajtam ti, én barátaim, mert Isten keze megérintett engem!
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Mért üldöztök engem mint Isten s nem laktok jól húsommal?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Bárha felíratnának szavaim, bárha csak könyvben jegyeztetnének föl;
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 vastollal meg ólommal örökre sziklába vésetnének be!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 De én tudom, megváltóm él s utolsónak ott fog állni a por fölött.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 S bőröm után leverték azt – s húsom nélkül fogom látni Istent!
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 A kit én magam fogok látni, és szemeim látják meg s nem idegen: elepednek veséim belsőmben.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 Midőn mondjátok: mennyire üldözzük őt! s hogy a dolog gyökere én bennem találtatik:
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 rettegjetek hát a kardtól, mert harag éri a kardnak való bűnöket, azért hogy tudjátok, hogy ítélet vagyon.
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
