Jób 13
1 Lám, mindet látta szemem, hallotta fülem s meg értette.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Tudástokhoz képest tudom én is, nem esem messze tőletek.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Azonban én a Mindenhatóval beszélnék s Istennel szemben védekezni kívánok.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Azonban ti hazugsággal tapasztók vagytok, semmit se gyógyítók mindnyájatok.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Vajha hallgatva hallgatnátok, s az bölcseségül lenne nektek!
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Halljátok csak védekezésemet s ajkaim pörlésére figyeljetek.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 Istenért beszéltek-e jogtalanságot és érte beszéltek csalárdságot?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 Személyét tekintitek-e, avagy Istenért pöröltök?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Jó lesz-e, midőn kikutat benneteket, avagy mint embert ámítanátok, ámítjátok őt?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 Feddve fedd majd titeket, ha titokban személyt válogattok.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Nemde a fensége megrémítene benneteket, s rátok esne rettentése?
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Emlékmondásaitok hamu-példázatok, akár agyag-magaslatok a ti magaslataitok.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Hallgassatok el előttem, hadd beszélek én, essék meg rajtam bármi is!
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 Bármiképpen – fogaim között viszem húsomat, s lelkemet tenyeremre teszem.
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Lám, megöl engem: várakozom ő rá; csak útjaimat védeném arcza előtt.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Az is segítségemre való, hogy színe elé nem juthat képmutató.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Hallva halljátok szavamat és közlésemet füleitekkel.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 Íme, kérlek, elrendeztem a jogügyet, tudom, hogy nekem lesz igazam.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 Ki az, ki perbe száll velem, mert most ha hallgatnom kell, kimúlok.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Csak kettőt ne tégy velem, akkor színed elől nem rejtőzöm el:
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Kezedet távolítsd el rólam, és ijesztésed ne rémítsen engem;
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 aztán szólíts és én felelek, vagy beszélek én s te válaszolj nekem.
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Mennyi bűnöm és vétkem van nekem, bűntettemet és vétkemet tudasd velem!
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 Miért rejted el arczodat és ellenségednek tekintesz engem?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 Vajon elhajtott levelet riasztasz-e, és száraz tarlót üldözöl?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 Hogy keserűségeket irsz föl ellenem s örökölteted velem ifjúkorom bűneit;
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 és karóba tested lábaimat, megvigyázod mind az ösvényeimet, lábaim gyökerei köré húzod jeledet.
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 És ő mint a rothadék szétmállik, mint ruha, melyet moly emésztett:
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
