अय्यूब 29
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 ११ क्योंकि जब कोई मेरा समाचार सुनता, तब वह मुझे धन्य कहता था, और जब कोई मुझे देखता, तब मेरे विषय साक्षी देता था;
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 १४ मैं धार्मिकता को पहने रहा, और वह मुझे ढांके रहा; मेरा न्याय का काम मेरे लिये बागे और सुन्दर पगड़ी का काम देता था।
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 १६ दरिद्र लोगों का मैं पिता ठहरता था, और जो मेरी पहचान का न था उसके मुकद्दमे का हाल मैं पूछताछ करके जान लेता था।
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 १८ तब मैं सोचता था, ‘मेरे दिन रेतकणों के समान अनगिनत होंगे, और अपने ही बसेरे में मेरा प्राण छूटेगा।
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 २३ जैसे लोग बरसात की, वैसे ही मेरी भी बाट देखते थे; और जैसे बरसात के अन्त की वर्षा के लिये वैसे ही वे मुँह पसारे रहते थे।
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 २४ जब उनको कुछ आशा न रहती थी तब मैं हँसकर उनको प्रसन्न करता था; और कोई मेरे मुँह को बिगाड़ न सकता था।
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 २५ मैं उनका मार्ग चुन लेता, और उनमें मुख्य ठहरकर बैठा करता था, और जैसा सेना में राजा या विलाप करनेवालों के बीच शान्तिदाता, वैसा ही मैं रहता था।
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
