שיר השירים 7
| מה יפו פעמיך בנעלים בת נדיב חמוקי ירכיך כמו חלאים מעשה ידי אמן׃ | 1 |
„Хороші які стали ноги твої в черевичках, князі́вно моя́! Заокру́глення сте́гон твоїх — мов намисто, руками мисте́цькими ви́точене!
| שררך אגן הסהר אל יחסר המזג בטנך ערמת חטים סוגה בשושנים׃ | 2 |
Твоє лоно — немов круглото́чена чаша, в якій не забра́кне вина запашно́го! Твій живіт — сніп пшениці, ото́чений тими ліле́ями!
| שני שדיך כשני עפרים תאמי צביה׃ | 3 |
Два пе́рса твої — немов двоє сарня́ток близня́т!
| צוארך כמגדל השן עיניך ברכות בחשבון על שער בת רבים אפך כמגדל הלבנון צופה פני דמשק׃ | 4 |
Твоя шия — як ба́шта із кости слоно́вої, твої очі — озе́рця в Хешбо́ні при брамі того Бат-Рабі́му, в тебе ніс — немов башта лива́нська, що ди́виться все в бік Дама́ску!
| ראשך עליך ככרמל ודלת ראשך כארגמן מלך אסור ברהטים׃ | 5 |
Голі́вка твоя на тобі — мов Карме́л, а коса́ на голі́вці твоїй — немов пу́рпур, — поло́нений цар тими ку́черями!
| מה יפית ומה נעמת אהבה בתענוגים׃ | 6 |
Яка ти прекрасна й приємна яка, о любов в розко́шах!
| זאת קומתך דמתה לתמר ושדיך לאשכלות׃ | 7 |
Став подібний до па́льми твій стан, твої ж пе́рса — до грон виногра́дних!
| אמרתי אעלה בתמר אחזה בסנסניו ויהיו נא שדיך כאשכלות הגפן וריח אפך כתפוחים׃ | 8 |
Я поду́мав: ви́беруся на цю па́льму, схоплю́ся за ві́ття її, — і нехай стануть пе́рса твої, немов виноградні ті грона, а па́хощ диха́ння твого — як яблука!“
| וחכך כיין הטוב הולך לדודי למישרים דובב שפתי ישנים׃ | 9 |
„А у́ста твої — як найліпше вино: просту́є воно до мого коханого, чинить промо́вистими й уста сплячих!
| אני לדודי ועלי תשוקתו׃ | 10 |
Я належу своєму коханому, а його пожада́ння — до мене!
| לכה דודי נצא השדה נלינה בכפרים׃ | 11 |
Ходи ж, мій коханий, та ви́йдемо в поле, переночу́ємо в се́лах!
| נשכימה לכרמים נראה אם פרחה הגפן פתח הסמדר הנצו הרמונים שם אתן את דדי לך׃ | 12 |
Устанемо рано, й ходім у сади - виногради, поди́вимося, чи зацвів виноград, чи квітки́ розцвіли́сь, чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли? Там любов свою тобі дам!
| הדודאים נתנו ריח ועל פתחינו כל מגדים חדשים גם ישנים דודי צפנתי לך׃ | 13 |
Видадуть пах мандраго́ри, при наших же вхо́дах — всіля́кі коштовні плоди́, нові́ та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!“
