אֶל־הָרוֹמִיִּים 10
| אחי חפץ לבבי ותפלתי לאלהים בעד ישראל אשר יושעו׃ | 1 |
Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє.
| כי מעיד אני עליהם שיש להם קנאה לאלהים אך לא בדעת׃ | 2 |
Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму.
| כי את צדקת אלהים לא ידעו ויבקשו להקים את צדקתם ובעבור זאת לצדקת אלהים לא נכנעו׃ | 3 |
Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся.
| כי המשיח סוף התורה לצדקה לכל המאמין בו׃ | 4 |
Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому.
| כי משה כתב על דבר הצדקה מתוך התורה אשר יעשה אתם האדם וחי בהם׃ | 5 |
Мойеей пише про праведність, що від закону; що которий чоловік робити ме се, жити ме ним.
| והצדקה אשר מתוך האמונה כה אמרת אל תאמר בלבבך מי יעלה השמימה הלא זאת היא להוריד את המשיח׃ | 6 |
А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу; )
| או מי ירד לתהום זאת היא להעלות את המשיח מן המתים׃ (Abyssos g12) | 7 |
або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) (Abyssos g12)
| אבל מה היא אמרת קרוב אליך הדבר בפיך ובלבבך הוא דבר האמונה אשר אנחנו מבשרים׃ | 8 |
А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо;
| כי אם תודה בפיך אשר ישוע הוא האדון ותאמין בלבבך אשר האלהים העירו מן המתים אז תושע׃ | 9 |
щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.
| כי בלבבו יאמין האדם והיתה לו לצדקה ובפיהו יודה והיתה לו לישועה׃ | 10 |
Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє.
| כי הכתוב אמר כל המאמין בו לא יבוש׃ | 11 |
Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся.
| ואין הבדל בזה בין היהודי ליוני כי אדון אחד לכלם והוא עשיר לכל קראיו׃ | 12 |
Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його.
| כי כל אשר יקרא בשם יהוה ימלט׃ | 13 |
Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.
| ועתה איך יקראו אל אשר לא האמינו בו ואיך יאמינו באשר לא שמעו את שמעו ואיך ישמעו באין מגיד׃ | 14 |
Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?
| ואיך יגידו אם אינם שלוחים ככתוב מה נאוו רגלי מבשר שלום מבשר טוב׃ | 15 |
А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?
| אך לא כלם שמעו לקול הבשורה כי ישעיהו אמר יהוה מי האמין לשמעתנו׃ | 16 |
Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?
| לכן האמונה באה מתוך השמועה והשמועה על ידי דבר אלהים׃ | 17 |
Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.
| ואמר הכי לא שמעו אמנם בכל הארץ יצא קום ובקצה תבל מליהם׃ | 18 |
Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.
| ואמר הכי ישראל לא ידע הנה כבר משה אמר אני אקניאכם בלא עם בגוי נבל אכעיסכם׃ | 19 |
І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам.
| וישעיהו מלאו לבו לאמר נמצאתי ללא בקשני נדרשתי ללוא שאלו׃ | 20 |
Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.
| ועל ישראל הוא אמר פרשתי ידי כל היום אל עם סורר ומרה׃ | 21 |
До Їзраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперетних.
