תהילים 78
| משכיל לאסף האזינה עמי תורתי הטו אזנכם לאמרי פי׃ | 1 |
Пісня навча́льна Асафова.
| אפתחה במשל פי אביעה חידות מני קדם׃ | 2 |
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
| אשר שמענו ונדעם ואבותינו ספרו לנו׃ | 3 |
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
| לא נכחד מבניהם לדור אחרון מספרים תהלות יהוה ועזוזו ונפלאותיו אשר עשה׃ | 4 |
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
| ויקם עדות ביעקב ותורה שם בישראל אשר צוה את אבותינו להודיעם לבניהם׃ | 5 |
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
| למען ידעו דור אחרון בנים יולדו יקמו ויספרו לבניהם׃ | 6 |
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
| וישימו באלהים כסלם ולא ישכחו מעללי אל ומצותיו ינצרו׃ | 7 |
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
| ולא יהיו כאבותם דור סורר ומרה דור לא הכין לבו ולא נאמנה את אל רוחו׃ | 8 |
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
| בני אפרים נושקי רומי קשת הפכו ביום קרב׃ | 9 |
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
| לא שמרו ברית אלהים ובתורתו מאנו ללכת׃ | 10 |
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
| וישכחו עלילותיו ונפלאותיו אשר הראם׃ | 11 |
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
| נגד אבותם עשה פלא בארץ מצרים שדה צען׃ | 12 |
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
| בקע ים ויעבירם ויצב מים כמו נד׃ | 13 |
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
| וינחם בענן יומם וכל הלילה באור אש׃ | 14 |
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
| יבקע צרים במדבר וישק כתהמות רבה׃ | 15 |
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
| ויוצא נוזלים מסלע ויורד כנהרות מים׃ | 16 |
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
| ויוסיפו עוד לחטא לו למרות עליון בציה׃ | 17 |
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
| וינסו אל בלבבם לשאל אכל לנפשם׃ | 18 |
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
| וידברו באלהים אמרו היוכל אל לערך שלחן במדבר׃ | 19 |
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
| הן הכה צור ויזובו מים ונחלים ישטפו הגם לחם יוכל תת אם יכין שאר לעמו׃ | 20 |
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
| לכן שמע יהוה ויתעבר ואש נשקה ביעקב וגם אף עלה בישראל׃ | 21 |
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
| כי לא האמינו באלהים ולא בטחו בישועתו׃ | 22 |
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
| ויצו שחקים ממעל ודלתי שמים פתח׃ | 23 |
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
| וימטר עליהם מן לאכל ודגן שמים נתן למו׃ | 24 |
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
| לחם אבירים אכל איש צידה שלח להם לשבע׃ | 25 |
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
| יסע קדים בשמים וינהג בעזו תימן׃ | 26 |
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
| וימטר עליהם כעפר שאר וכחול ימים עוף כנף׃ | 27 |
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
| ויפל בקרב מחנהו סביב למשכנתיו׃ | 28 |
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
| ויאכלו וישבעו מאד ותאותם יבא להם׃ | 29 |
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
| לא זרו מתאותם עוד אכלם בפיהם׃ | 30 |
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
| ואף אלהים עלה בהם ויהרג במשמניהם ובחורי ישראל הכריע׃ | 31 |
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
| בכל זאת חטאו עוד ולא האמינו בנפלאותיו׃ | 32 |
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
| ויכל בהבל ימיהם ושנותם בבהלה׃ | 33 |
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
| אם הרגם ודרשוהו ושבו ושחרו אל׃ | 34 |
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
| ויזכרו כי אלהים צורם ואל עליון גאלם׃ | 35 |
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
| ויפתוהו בפיהם ובלשונם יכזבו לו׃ | 36 |
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
| ולבם לא נכון עמו ולא נאמנו בבריתו׃ | 37 |
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
| והוא רחום יכפר עון ולא ישחית והרבה להשיב אפו ולא יעיר כל חמתו׃ | 38 |
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
| ויזכר כי בשר המה רוח הולך ולא ישוב׃ | 39 |
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
| כמה ימרוהו במדבר יעציבוהו בישימון׃ | 40 |
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
| וישובו וינסו אל וקדוש ישראל התוו׃ | 41 |
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
| לא זכרו את ידו יום אשר פדם מני צר׃ | 42 |
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
| אשר שם במצרים אתותיו ומופתיו בשדה צען׃ | 43 |
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
| ויהפך לדם יאריהם ונזליהם בל ישתיון׃ | 44 |
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
| ישלח בהם ערב ויאכלם וצפרדע ותשחיתם׃ | 45 |
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
| ויתן לחסיל יבולם ויגיעם לארבה׃ | 46 |
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
| יהרג בברד גפנם ושקמותם בחנמל׃ | 47 |
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
| ויסגר לברד בעירם ומקניהם לרשפים׃ | 48 |
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
| ישלח בם חרון אפו עברה וזעם וצרה משלחת מלאכי רעים׃ | 49 |
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
| יפלס נתיב לאפו לא חשך ממות נפשם וחיתם לדבר הסגיר׃ | 50 |
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
| ויך כל בכור במצרים ראשית אונים באהלי חם׃ | 51 |
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
| ויסע כצאן עמו וינהגם כעדר במדבר׃ | 52 |
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
| וינחם לבטח ולא פחדו ואת אויביהם כסה הים׃ | 53 |
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
| ויביאם אל גבול קדשו הר זה קנתה ימינו׃ | 54 |
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
| ויגרש מפניהם גוים ויפילם בחבל נחלה וישכן באהליהם שבטי ישראל׃ | 55 |
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
| וינסו וימרו את אלהים עליון ועדותיו לא שמרו׃ | 56 |
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
| ויסגו ויבגדו כאבותם נהפכו כקשת רמיה׃ | 57 |
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
| ויכעיסוהו בבמותם ובפסיליהם יקניאוהו׃ | 58 |
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
| שמע אלהים ויתעבר וימאס מאד בישראל׃ | 59 |
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
| ויטש משכן שלו אהל שכן באדם׃ | 60 |
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
| ויתן לשבי עזו ותפארתו ביד צר׃ | 61 |
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
| ויסגר לחרב עמו ובנחלתו התעבר׃ | 62 |
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
| בחוריו אכלה אש ובתולתיו לא הוללו׃ | 63 |
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
| כהניו בחרב נפלו ואלמנתיו לא תבכינה׃ | 64 |
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
| ויקץ כישן אדני כגבור מתרונן מיין׃ | 65 |
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
| ויך צריו אחור חרפת עולם נתן למו׃ | 66 |
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
| וימאס באהל יוסף ובשבט אפרים לא בחר׃ | 67 |
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
| ויבחר את שבט יהודה את הר ציון אשר אהב׃ | 68 |
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
| ויבן כמו רמים מקדשו כארץ יסדה לעולם׃ | 69 |
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
| ויבחר בדוד עבדו ויקחהו ממכלאת צאן׃ | 70 |
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
| מאחר עלות הביאו לרעות ביעקב עמו ובישראל נחלתו׃ | 71 |
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
| וירעם כתם לבבו ובתבונות כפיו ינחם׃ | 72 |
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
