תהילים 73
| מזמור לאסף אך טוב לישראל אלהים לברי לבב׃ | 1 |
Псалом Аса́фів.
| ואני כמעט נטוי רגלי כאין שפכה אשרי׃ | 2 |
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
| כי קנאתי בהוללים שלום רשעים אראה׃ | 3 |
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
| כי אין חרצבות למותם ובריא אולם׃ | 4 |
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
| בעמל אנוש אינמו ועם אדם לא ינגעו׃ | 5 |
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
| לכן ענקתמו גאוה יעטף שית חמס למו׃ | 6 |
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
| יצא מחלב עינמו עברו משכיות לבב׃ | 7 |
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
| ימיקו וידברו ברע עשק ממרום ידברו׃ | 8 |
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
| שתו בשמים פיהם ולשונם תהלך בארץ׃ | 9 |
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
| לכן ישיב עמו הלם ומי מלא ימצו למו׃ | 10 |
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
| ואמרו איכה ידע אל ויש דעה בעליון׃ | 11 |
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
| הנה אלה רשעים ושלוי עולם השגו חיל׃ | 12 |
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
| אך ריק זכיתי לבבי וארחץ בנקיון כפי׃ | 13 |
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
| ואהי נגוע כל היום ותוכחתי לבקרים׃ | 14 |
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
| אם אמרתי אספרה כמו הנה דור בניך בגדתי׃ | 15 |
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
| ואחשבה לדעת זאת עמל היא בעיני׃ | 16 |
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
| עד אבוא אל מקדשי אל אבינה לאחריתם׃ | 17 |
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
| אך בחלקות תשית למו הפלתם למשואות׃ | 18 |
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
| איך היו לשמה כרגע ספו תמו מן בלהות׃ | 19 |
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
| כחלום מהקיץ אדני בעיר צלמם תבזה׃ | 20 |
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
| כי יתחמץ לבבי וכליותי אשתונן׃ | 21 |
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
| ואני בער ולא אדע בהמות הייתי עמך׃ | 22 |
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
| ואני תמיד עמך אחזת ביד ימיני׃ | 23 |
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
| בעצתך תנחני ואחר כבוד תקחני׃ | 24 |
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
| מי לי בשמים ועמך לא חפצתי בארץ׃ | 25 |
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
| כלה שארי ולבבי צור לבבי וחלקי אלהים לעולם׃ | 26 |
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
| כי הנה רחקיך יאבדו הצמתה כל זונה ממך׃ | 27 |
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
| ואני קרבת אלהים לי טוב שתי באדני יהוה מחסי לספר כל מלאכותיך׃ | 28 |
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
