תהילים 42

1 למנצח משכיל לבני קרח כאיל תערג על אפיקי מים כן נפשי תערג אליך אלהים׃

Керівнику хору. Повчання синів Кореєвих. Як олень лине до потоків води, так душа моя лине до Тебе, Боже.

2 צמאה נפשי לאלהים לאל חי מתי אבוא ואראה פני אלהים׃

Душа моя спрагла Бога, живого Бога. Коли ж прийду я й постану перед Богом?

3 היתה לי דמעתי לחם יומם ולילה באמר אלי כל היום איה אלהיך׃

Сльози мої були для мене хлібом вдень і вночі, коли говорили мені щодня: «Де твій Бог?»

4 אלה אזכרה ואשפכה עלי נפשי כי אעבר בסך אדדם עד בית אלהים בקול רנה ותודה המון חוגג׃

Ось про що я згадую, і виливається [від туги] душа моя: коли проходив я у велелюдній ході, підступаючи до дому Божого із вигуками радості й слави серед святкового натовпу.

5 מה תשתוחחי נפשי ותהמי עלי הוחילי לאלהים כי עוד אודנו ישועות פניו׃

Чому ти сумуєш, душе моя, і чому журишся в мені? Сподівайся на Бога, адже я ще прославлятиму Його – мого Спасителя!

6 אלהי עלי נפשי תשתוחח על כן אזכרך מארץ ירדן וחרמונים מהר מצער׃

Боже мій, за Тобою сумує душа моя, тому я згадую про Тебе із землі Йордану, із висот Хермону, з гори Міцар.

7 תהום אל תהום קורא לקול צנוריך כל משבריך וגליך עלי עברו׃

Безодня до безодні кличе шумом Твоїх водоспадів; усі Твої буруни та хвилі пройшли наді мною.

8 יומם יצוה יהוה חסדו ובלילה שירה עמי תפלה לאל חיי׃

Удень заповість Господь Своїй милості [прийти до мене], а вночі у мене [лине] Йому пісня, молитва Богові мого життя.

9 אומרה לאל סלעי למה שכחתני למה קדר אלך בלחץ אויב׃

Скажу-но я Богові, скелі моїй: «Чому Ти забув мене? Чому я ходжу понуро, пригнічений ворогом?»

10 ברצח בעצמותי חרפוני צוררי באמרם אלי כל היום איה אלהיך׃

У кістках моїх – виснаження; глузують з мене мої супротивники, щодня промовляючи до мене: «Де твій Бог?»

11 מה תשתוחחי נפשי ומה תהמי עלי הוחילי לאלהים כי עוד אודנו ישועת פני ואלהי׃

Чому ти сумуєш, душе моя, і чому журишся в мені? Сподівайся на Бога, адже я ще прославлятиму Його – Спасителя мого й Бога мого.