תהילים 2
| למה רגשו גוים ולאמים יהגו ריק׃ | 1 |
Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?
| יתיצבו מלכי ארץ ורוזנים נוסדו יחד על יהוה ועל משיחו׃ | 2 |
Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:
| ננתקה את מוסרותימו ונשליכה ממנו עבתימו׃ | 3 |
„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!
| יושב בשמים ישחק אדני ילעג למו׃ | 4 |
Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
| אז ידבר אלימו באפו ובחרונו יבהלמו׃ | 5 |
Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:
| ואני נסכתי מלכי על ציון הר קדשי׃ | 6 |
„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.
| אספרה אל חק יהוה אמר אלי בני אתה אני היום ילדתיך׃ | 7 |
Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
| שאל ממני ואתנה גוים נחלתך ואחזתך אפסי ארץ׃ | 8 |
Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!
| תרעם בשבט ברזל ככלי יוצר תנפצם׃ | 9 |
Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.
| ועתה מלכים השכילו הוסרו שפטי ארץ׃ | 10 |
А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
| עבדו את יהוה ביראה וגילו ברעדה׃ | 11 |
Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
| נשקו בר פן יאנף ותאבדו דרך כי יבער כמעט אפו אשרי כל חוסי בו׃ | 12 |
Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!
