< תהילים 106 >
הללויה הודו ליהוה כי טוב כי לעולם חסדו׃ | 1 |
Алілу́я!
מי ימלל גבורות יהוה ישמיע כל תהלתו׃ | 2 |
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
אשרי שמרי משפט עשה צדקה בכל עת׃ | 3 |
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
זכרני יהוה ברצון עמך פקדני בישועתך׃ | 4 |
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
לראות בטובת בחיריך לשמח בשמחת גויך להתהלל עם נחלתך׃ | 5 |
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
חטאנו עם אבותינו העוינו הרשענו׃ | 6 |
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
אבותינו במצרים לא השכילו נפלאותיך לא זכרו את רב חסדיך וימרו על ים בים סוף׃ | 7 |
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
ויושיעם למען שמו להודיע את גבורתו׃ | 8 |
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
ויגער בים סוף ויחרב ויוליכם בתהמות כמדבר׃ | 9 |
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
ויושיעם מיד שונא ויגאלם מיד אויב׃ | 10 |
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
ויכסו מים צריהם אחד מהם לא נותר׃ | 11 |
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
ויאמינו בדבריו ישירו תהלתו׃ | 12 |
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
מהרו שכחו מעשיו לא חכו לעצתו׃ | 13 |
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
ויתאוו תאוה במדבר וינסו אל בישימון׃ | 14 |
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
ויתן להם שאלתם וישלח רזון בנפשם׃ | 15 |
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
ויקנאו למשה במחנה לאהרן קדוש יהוה׃ | 16 |
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
תפתח ארץ ותבלע דתן ותכס על עדת אבירם׃ | 17 |
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
ותבער אש בעדתם להבה תלהט רשעים׃ | 18 |
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
יעשו עגל בחרב וישתחוו למסכה׃ | 19 |
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
וימירו את כבודם בתבנית שור אכל עשב׃ | 20 |
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
שכחו אל מושיעם עשה גדלות במצרים׃ | 21 |
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
נפלאות בארץ חם נוראות על ים סוף׃ | 22 |
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
ויאמר להשמידם לולי משה בחירו עמד בפרץ לפניו להשיב חמתו מהשחית׃ | 23 |
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
וימאסו בארץ חמדה לא האמינו לדברו׃ | 24 |
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
וירגנו באהליהם לא שמעו בקול יהוה׃ | 25 |
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
וישא ידו להם להפיל אותם במדבר׃ | 26 |
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
ולהפיל זרעם בגוים ולזרותם בארצות׃ | 27 |
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
ויצמדו לבעל פעור ויאכלו זבחי מתים׃ | 28 |
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
ויכעיסו במעלליהם ותפרץ בם מגפה׃ | 29 |
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
ויעמד פינחס ויפלל ותעצר המגפה׃ | 30 |
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
ותחשב לו לצדקה לדר ודר עד עולם׃ | 31 |
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
ויקציפו על מי מריבה וירע למשה בעבורם׃ | 32 |
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
כי המרו את רוחו ויבטא בשפתיו׃ | 33 |
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
לא השמידו את העמים אשר אמר יהוה להם׃ | 34 |
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
ויתערבו בגוים וילמדו מעשיהם׃ | 35 |
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
ויעבדו את עצביהם ויהיו להם למוקש׃ | 36 |
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
ויזבחו את בניהם ואת בנותיהם לשדים׃ | 37 |
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
וישפכו דם נקי דם בניהם ובנותיהם אשר זבחו לעצבי כנען ותחנף הארץ בדמים׃ | 38 |
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
ויטמאו במעשיהם ויזנו במעלליהם׃ | 39 |
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
ויחר אף יהוה בעמו ויתעב את נחלתו׃ | 40 |
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
ויתנם ביד גוים וימשלו בהם שנאיהם׃ | 41 |
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
וילחצום אויביהם ויכנעו תחת ידם׃ | 42 |
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
פעמים רבות יצילם והמה ימרו בעצתם וימכו בעונם׃ | 43 |
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
וירא בצר להם בשמעו את רנתם׃ | 44 |
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
ויזכר להם בריתו וינחם כרב חסדו׃ | 45 |
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
ויתן אותם לרחמים לפני כל שוביהם׃ | 46 |
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
הושיענו יהוה אלהינו וקבצנו מן הגוים להדות לשם קדשך להשתבח בתהלתך׃ | 47 |
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
ברוך יהוה אלהי ישראל מן העולם ועד העולם ואמר כל העם אמן הללו יה׃ | 48 |
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!