< תהילים 106 >

הללויה הודו ליהוה כי טוב כי לעולם חסדו׃ 1
Алілу́я!
מי ימלל גבורות יהוה ישמיע כל תהלתו׃ 2
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
אשרי שמרי משפט עשה צדקה בכל עת׃ 3
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
זכרני יהוה ברצון עמך פקדני בישועתך׃ 4
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
לראות בטובת בחיריך לשמח בשמחת גויך להתהלל עם נחלתך׃ 5
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
חטאנו עם אבותינו העוינו הרשענו׃ 6
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
אבותינו במצרים לא השכילו נפלאותיך לא זכרו את רב חסדיך וימרו על ים בים סוף׃ 7
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
ויושיעם למען שמו להודיע את גבורתו׃ 8
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
ויגער בים סוף ויחרב ויוליכם בתהמות כמדבר׃ 9
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
ויושיעם מיד שונא ויגאלם מיד אויב׃ 10
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
ויכסו מים צריהם אחד מהם לא נותר׃ 11
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
ויאמינו בדבריו ישירו תהלתו׃ 12
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
מהרו שכחו מעשיו לא חכו לעצתו׃ 13
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
ויתאוו תאוה במדבר וינסו אל בישימון׃ 14
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
ויתן להם שאלתם וישלח רזון בנפשם׃ 15
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
ויקנאו למשה במחנה לאהרן קדוש יהוה׃ 16
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
תפתח ארץ ותבלע דתן ותכס על עדת אבירם׃ 17
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
ותבער אש בעדתם להבה תלהט רשעים׃ 18
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
יעשו עגל בחרב וישתחוו למסכה׃ 19
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
וימירו את כבודם בתבנית שור אכל עשב׃ 20
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
שכחו אל מושיעם עשה גדלות במצרים׃ 21
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
נפלאות בארץ חם נוראות על ים סוף׃ 22
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
ויאמר להשמידם לולי משה בחירו עמד בפרץ לפניו להשיב חמתו מהשחית׃ 23
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
וימאסו בארץ חמדה לא האמינו לדברו׃ 24
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
וירגנו באהליהם לא שמעו בקול יהוה׃ 25
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
וישא ידו להם להפיל אותם במדבר׃ 26
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
ולהפיל זרעם בגוים ולזרותם בארצות׃ 27
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
ויצמדו לבעל פעור ויאכלו זבחי מתים׃ 28
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
ויכעיסו במעלליהם ותפרץ בם מגפה׃ 29
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
ויעמד פינחס ויפלל ותעצר המגפה׃ 30
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
ותחשב לו לצדקה לדר ודר עד עולם׃ 31
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
ויקציפו על מי מריבה וירע למשה בעבורם׃ 32
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
כי המרו את רוחו ויבטא בשפתיו׃ 33
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
לא השמידו את העמים אשר אמר יהוה להם׃ 34
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
ויתערבו בגוים וילמדו מעשיהם׃ 35
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
ויעבדו את עצביהם ויהיו להם למוקש׃ 36
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
ויזבחו את בניהם ואת בנותיהם לשדים׃ 37
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
וישפכו דם נקי דם בניהם ובנותיהם אשר זבחו לעצבי כנען ותחנף הארץ בדמים׃ 38
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
ויטמאו במעשיהם ויזנו במעלליהם׃ 39
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
ויחר אף יהוה בעמו ויתעב את נחלתו׃ 40
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
ויתנם ביד גוים וימשלו בהם שנאיהם׃ 41
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
וילחצום אויביהם ויכנעו תחת ידם׃ 42
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
פעמים רבות יצילם והמה ימרו בעצתם וימכו בעונם׃ 43
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
וירא בצר להם בשמעו את רנתם׃ 44
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
ויזכר להם בריתו וינחם כרב חסדו׃ 45
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
ויתן אותם לרחמים לפני כל שוביהם׃ 46
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
הושיענו יהוה אלהינו וקבצנו מן הגוים להדות לשם קדשך להשתבח בתהלתך׃ 47
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
ברוך יהוה אלהי ישראל מן העולם ועד העולם ואמר כל העם אמן הללו יה׃ 48
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!

< תהילים 106 >