< תהילים 104 >
ברכי נפשי את יהוה יהוה אלהי גדלת מאד הוד והדר לבשת׃ | 1 |
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
עטה אור כשלמה נוטה שמים כיריעה׃ | 2 |
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
המקרה במים עליותיו השם עבים רכובו המהלך על כנפי רוח׃ | 3 |
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
עשה מלאכיו רוחות משרתיו אש להט׃ | 4 |
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
יסד ארץ על מכוניה בל תמוט עולם ועד׃ | 5 |
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
תהום כלבוש כסיתו על הרים יעמדו מים׃ | 6 |
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
מן גערתך ינוסון מן קול רעמך יחפזון׃ | 7 |
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
יעלו הרים ירדו בקעות אל מקום זה יסדת להם׃ | 8 |
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
גבול שמת בל יעברון בל ישובון לכסות הארץ׃ | 9 |
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
המשלח מעינים בנחלים בין הרים יהלכון׃ | 10 |
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
ישקו כל חיתו שדי ישברו פראים צמאם׃ | 11 |
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
עליהם עוף השמים ישכון מבין עפאים יתנו קול׃ | 12 |
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
משקה הרים מעליותיו מפרי מעשיך תשבע הארץ׃ | 13 |
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
מצמיח חציר לבהמה ועשב לעבדת האדם להוציא לחם מן הארץ׃ | 14 |
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
ויין ישמח לבב אנוש להצהיל פנים משמן ולחם לבב אנוש יסעד׃ | 15 |
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
ישבעו עצי יהוה ארזי לבנון אשר נטע׃ | 16 |
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
אשר שם צפרים יקננו חסידה ברושים ביתה׃ | 17 |
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
הרים הגבהים ליעלים סלעים מחסה לשפנים׃ | 18 |
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
עשה ירח למועדים שמש ידע מבואו׃ | 19 |
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
תשת חשך ויהי לילה בו תרמש כל חיתו יער׃ | 20 |
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
הכפירים שאגים לטרף ולבקש מאל אכלם׃ | 21 |
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
תזרח השמש יאספון ואל מעונתם ירבצון׃ | 22 |
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
יצא אדם לפעלו ולעבדתו עדי ערב׃ | 23 |
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
מה רבו מעשיך יהוה כלם בחכמה עשית מלאה הארץ קנינך׃ | 24 |
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
זה הים גדול ורחב ידים שם רמש ואין מספר חיות קטנות עם גדלות׃ | 25 |
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
שם אניות יהלכון לויתן זה יצרת לשחק בו׃ | 26 |
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
כלם אליך ישברון לתת אכלם בעתו׃ | 27 |
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
תתן להם ילקטון תפתח ידך ישבעון טוב׃ | 28 |
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
תסתיר פניך יבהלון תסף רוחם יגועון ואל עפרם ישובון׃ | 29 |
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
תשלח רוחך יבראון ותחדש פני אדמה׃ | 30 |
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
יהי כבוד יהוה לעולם ישמח יהוה במעשיו׃ | 31 |
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
המביט לארץ ותרעד יגע בהרים ויעשנו׃ | 32 |
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
אשירה ליהוה בחיי אזמרה לאלהי בעודי׃ | 33 |
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
יערב עליו שיחי אנכי אשמח ביהוה׃ | 34 |
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
יתמו חטאים מן הארץ ורשעים עוד אינם ברכי נפשי את יהוה הללו יה׃ | 35 |
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!