תהילים 102
| תפלה לעני כי יעטף ולפני יהוה ישפך שיחו יהוה שמעה תפלתי ושועתי אליך תבוא׃ | 1 |
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
| אל תסתר פניך ממני ביום צר לי הטה אלי אזנך ביום אקרא מהר ענני׃ | 2 |
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
| כי כלו בעשן ימי ועצמותי כמו קד נחרו׃ | 3 |
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
| הוכה כעשב ויבש לבי כי שכחתי מאכל לחמי׃ | 4 |
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
| מקול אנחתי דבקה עצמי לבשרי׃ | 5 |
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
| דמיתי לקאת מדבר הייתי ככוס חרבות׃ | 6 |
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
| שקדתי ואהיה כצפור בודד על גג׃ | 7 |
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
| כל היום חרפוני אויבי מהוללי בי נשבעו׃ | 8 |
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
| כי אפר כלחם אכלתי ושקוי בבכי מסכתי׃ | 9 |
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
| מפני זעמך וקצפך כי נשאתני ותשליכני׃ | 10 |
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
| ימי כצל נטוי ואני כעשב איבש׃ | 11 |
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
| ואתה יהוה לעולם תשב וזכרך לדר ודר׃ | 12 |
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
| אתה תקום תרחם ציון כי עת לחננה כי בא מועד׃ | 13 |
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
| כי רצו עבדיך את אבניה ואת עפרה יחננו׃ | 14 |
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
| וייראו גוים את שם יהוה וכל מלכי הארץ את כבודך׃ | 15 |
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
| כי בנה יהוה ציון נראה בכבודו׃ | 16 |
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
| פנה אל תפלת הערער ולא בזה את תפלתם׃ | 17 |
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
| תכתב זאת לדור אחרון ועם נברא יהלל יה׃ | 18 |
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
| כי השקיף ממרום קדשו יהוה משמים אל ארץ הביט׃ | 19 |
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
| לשמע אנקת אסיר לפתח בני תמותה׃ | 20 |
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
| לספר בציון שם יהוה ותהלתו בירושלם׃ | 21 |
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
| בהקבץ עמים יחדו וממלכות לעבד את יהוה׃ | 22 |
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
| ענה בדרך כחו קצר ימי׃ | 23 |
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
| אמר אלי אל תעלני בחצי ימי בדור דורים שנותיך׃ | 24 |
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
| לפנים הארץ יסדת ומעשה ידיך שמים׃ | 25 |
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
| המה יאבדו ואתה תעמד וכלם כבגד יבלו כלבוש תחליפם ויחלפו׃ | 26 |
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
| ואתה הוא ושנותיך לא יתמו׃ | 27 |
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
| בני עבדיך ישכונו וזרעם לפניך יכון׃ | 28 |
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
