מִשְׁלֵי 7
| בני שמר אמרי ומצותי תצפן אתך׃ | 1 |
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
| שמר מצותי וחיה ותורתי כאישון עיניך׃ | 2 |
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
| קשרם על אצבעתיך כתבם על לוח לבך׃ | 3 |
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
| אמר לחכמה אחתי את ומדע לבינה תקרא׃ | 4 |
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
| לשמרך מאשה זרה מנכריה אמריה החליקה׃ | 5 |
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
| כי בחלון ביתי בעד אשנבי נשקפתי׃ | 6 |
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
| וארא בפתאים אבינה בבנים נער חסר לב׃ | 7 |
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
| עבר בשוק אצל פנה ודרך ביתה יצעד׃ | 8 |
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
| בנשף בערב יום באישון לילה ואפלה׃ | 9 |
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
| והנה אשה לקראתו שית זונה ונצרת לב׃ | 10 |
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
| המיה היא וסררת בביתה לא ישכנו רגליה׃ | 11 |
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
| פעם בחוץ פעם ברחבות ואצל כל פנה תארב׃ | 12 |
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
| והחזיקה בו ונשקה לו העזה פניה ותאמר לו׃ | 13 |
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
| זבחי שלמים עלי היום שלמתי נדרי׃ | 14 |
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
| על כן יצאתי לקראתך לשחר פניך ואמצאך׃ | 15 |
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
| מרבדים רבדתי ערשי חטבות אטון מצרים׃ | 16 |
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
| נפתי משכבי מר אהלים וקנמון׃ | 17 |
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
| לכה נרוה דדים עד הבקר נתעלסה באהבים׃ | 18 |
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
| כי אין האיש בביתו הלך בדרך מרחוק׃ | 19 |
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
| צרור הכסף לקח בידו ליום הכסא יבא ביתו׃ | 20 |
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
| הטתו ברב לקחה בחלק שפתיה תדיחנו׃ | 21 |
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
| הולך אחריה פתאם כשור אל טבח יבוא וכעכס אל מוסר אויל׃ | 22 |
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
| עד יפלח חץ כבדו כמהר צפור אל פח ולא ידע כי בנפשו הוא׃ | 23 |
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
| ועתה בנים שמעו לי והקשיבו לאמרי פי׃ | 24 |
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
| אל ישט אל דרכיה לבך אל תתע בנתיבותיה׃ | 25 |
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
| כי רבים חללים הפילה ועצמים כל הרגיה׃ | 26 |
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
