מִשְׁלֵי 25
| גם אלה משלי שלמה אשר העתיקו אנשי חזקיה מלך יהודה׃ | 1 |
І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
| כבד אלהים הסתר דבר וכבד מלכים חקר דבר׃ | 2 |
Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
| שמים לרום וארץ לעמק ולב מלכים אין חקר׃ | 3 |
Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
| הגו סיגים מכסף ויצא לצרף כלי׃ | 4 |
Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
| הגו רשע לפני מלך ויכון בצדק כסאו׃ | 5 |
коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
| אל תתהדר לפני מלך ובמקום גדלים אל תעמד׃ | 6 |
Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
| כי טוב אמר לך עלה הנה מהשפילך לפני נדיב אשר ראו עיניך׃ | 7 |
бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
| אל תצא לרב מהר פן מה תעשה באחריתה בהכלים אתך רעך׃ | 8 |
Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
| ריבך ריב את רעך וסוד אחר אל תגל׃ | 9 |
Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
| פן יחסדך שמע ודבתך לא תשוב׃ | 10 |
щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
| תפוחי זהב במשכיות כסף דבר דבר על אפניו׃ | 11 |
Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
| נזם זהב וחלי כתם מוכיח חכם על אזן שמעת׃ | 12 |
Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
| כצנת שלג ביום קציר ציר נאמן לשלחיו ונפש אדניו ישיב׃ | 13 |
Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
| נשיאים ורוח וגשם אין איש מתהלל במתת שקר׃ | 14 |
Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
| בארך אפים יפתה קצין ולשון רכה תשבר גרם׃ | 15 |
Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
| דבש מצאת אכל דיך פן תשבענו והקאתו׃ | 16 |
Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
| הקר רגלך מבית רעך פן ישבעך ושנאך׃ | 17 |
Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
| מפיץ וחרב וחץ שנון איש ענה ברעהו עד שקר׃ | 18 |
Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
| שן רעה ורגל מועדת מבטח בוגד ביום צרה׃ | 19 |
Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
| מעדה בגד ביום קרה חמץ על נתר ושר בשרים על לב רע׃ | 20 |
Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
| אם רעב שנאך האכלהו לחם ואם צמא השקהו מים׃ | 21 |
Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
| כי גחלים אתה חתה על ראשו ויהוה ישלם לך׃ | 22 |
бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
| רוח צפון תחולל גשם ופנים נזעמים לשון סתר׃ | 23 |
Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
| טוב שבת על פנת גג מאשת מדונים ובית חבר׃ | 24 |
Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
| מים קרים על נפש עיפה ושמועה טובה מארץ מרחק׃ | 25 |
Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
| מעין נרפש ומקור משחת צדיק מט לפני רשע׃ | 26 |
Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
| אכל דבש הרבות לא טוב וחקר כבדם כבוד׃ | 27 |
Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
| עיר פרוצה אין חומה איש אשר אין מעצר לרוחו׃ | 28 |
Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
