< במדבר 17 >
וידבר יהוה אל משה לאמר׃ | 1 |
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
דבר אל בני ישראל וקח מאתם מטה מטה לבית אב מאת כל נשיאהם לבית אבתם שנים עשר מטות איש את שמו תכתב על מטהו׃ | 2 |
„Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній па́лиці для ба́тьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць; і напиши ймення кожного на палиці його.
ואת שם אהרן תכתב על מטה לוי כי מטה אחד לראש בית אבותם׃ | 3 |
А Ааронове ймення напишеш на Левієвій па́лиці, бо одна па́лиця для голови дому батьків їх.
והנחתם באהל מועד לפני העדות אשר אועד לכם שמה׃ | 4 |
І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам.
והיה האיש אשר אבחר בו מטהו יפרח והשכתי מעלי את תלנות בני ישראל אשר הם מלינם עליכם׃ | 5 |
І станеться, — той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте. І Я відхилю́ від Себе наріка́ння Ізраїлевих синів, що вони наріка́ють на вас“.
וידבר משה אל בני ישראל ויתנו אליו כל נשיאיהם מטה לנשיא אחד מטה לנשיא אחד לבית אבתם שנים עשר מטות ומטה אהרן בתוך מטותם׃ | 6 |
І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали́ йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять па́лиць. А па́лиця Ааронова — серед їхніх палиць.
וינח משה את המטת לפני יהוה באהל העדת׃ | 7 |
І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту.
ויהי ממחרת ויבא משה אל אהל העדות והנה פרח מטה אהרן לבית לוי ויצא פרח ויצץ ציץ ויגמל שקדים׃ | 8 |
І сталося наза́втра, — і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла́ Ааро́нова палиця для Левієвого дому, — і пустила пу́п'янки, і зацвіла́ квіткою, і випустила дозрілі мигда́лі!
ויצא משה את כל המטת מלפני יהוה אל כל בני ישראל ויראו ויקחו איש מטהו׃ | 9 |
І виніс Мойсей усі ті палиці з-перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли́ кожен свою палицю.
ויאמר יהוה אל משה השב את מטה אהרן לפני העדות למשמרת לאות לבני מרי ותכל תלונתם מעלי ולא ימתו׃ | 10 |
І сказав Господь до Мойсея: „Верни Ааро́нову палицю до ковче́гу свідо́цтва, щоб берегти́ на ознаку для неслухня́них синів, і спи́ниш їхні наріка́ння проти Мене, щоб не повмирали вони“.
ויעש משה כאשר צוה יהוה אתו כן עשה׃ | 11 |
І зробив так Мойсей, — як Господь наказав був йому, так він і зробив.
ויאמרו בני ישראל אל משה לאמר הן גוענו אבדנו כלנו אבדנו׃ | 12 |
І сказали Ізра́їлеві сини до Мойсея, говорячи: „Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо!
כל הקרב הקרב אל משכן יהוה ימות האם תמנו לגוע׃ | 13 |
Кожен, хто набли́зиться до Господньої скинії, помре. Чи ж ми дорешти ви́мремо?“