מתיו 15
| אז באו אל ישוע הסופרים והפרושים אשר מירושלים׃ | 1 |
Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
| ויאמרו מדוע תלמידיך עברים את קבלת הזקנים כי אינם רחצים את ידיהם באכלם לחם׃ | 2 |
„Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
| ויען ויאמר אליהם מדוע גם אתם עברים את מצות אלהים בעבור קבלתכם׃ | 3 |
А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
| כי אלהים צוה לאמר כבד את אביך ואת אמך ומקלל אביו ואמו מות יומת׃ | 4 |
Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
| ואתם אמרים האמר לאביו ולאמו קרבן כל מה שאתה נהנה לי אין עליו לכבד את אביו ואת אמו׃ | 5 |
А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові “,
| ותפרו את דבר האלהים בעבור קבלתכם׃ | 6 |
то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
| חנפים היטב נבא עליכם ישעיהו לאמר׃ | 7 |
Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
| העם הזה נגש בפיו ובשפתיו כבדוני ולבו רחק ממני׃ | 8 |
„Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
| ותהו יראתם אתי מצות אנשים מלמדים׃ | 9 |
Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
| ויקרא אל העם ויאמר להם שמעו והבינו׃ | 10 |
І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
| לא הבא אל הפה יטמא את האדם כי אם היוצא מן הפה הוא מטמא את האדם׃ | 11 |
Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
| ויגשו אליו תלמידיו ויאמרו הידעת כי הפרושים בשמעם את הדבר הזה נכשלו בו׃ | 12 |
Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
| ויען ויאמר כל מטע אשר לא נטע אבי שבשמים עקור יעקר׃ | 13 |
А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
| הניחו אותם מנהלים עורים המה לעורים וכי יוליך עור את העור ונפלו שניהם בתוך הבור׃ | 14 |
Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
| ויען פטרוס ויאמר אליו באר לנו את המשל הזה׃ | 15 |
А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
| ויאמר ישוע עדנה גם אתם באין בינה׃ | 16 |
А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
| העוד לא תשכילו כי כל הבא אל הפה יורד אל הכרש וישפך משם למוצאות׃ | 17 |
Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
| אבל היוצא מן הפה יוצא מן הלב והוא מטמא את האדם׃ | 18 |
Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
| כי מן הלב יוצאות מחשבות רע רציחות נאופים זנונים גנבות עדיות שקר וגדופים׃ | 19 |
Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
| אלה הם המטמאים את האדם אבל אכול בלי נטילת ידים לא יטמא את האדם׃ | 20 |
Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
| ויצא ישוע משם ויסר אל גלילות צור וצידון׃ | 21 |
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
| והנה אשה כנענית יצאה מן הגבולות ההם ותצעק אליו לאמר חנני אדני בן דוד כי בתי מענה מאד על ידי שד׃ | 22 |
І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
| והוא לא ענה אתה דבר ויגשו תלמידיו ויבקשו ממנו לאמר שלחה כי צעקת היא אחרינו׃ | 23 |
А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
| ויען ויאמר לא שלחתי כי אם אל הצאן האבדות לבית ישראל׃ | 24 |
А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
| והיא באה ותשתחו לו לאמר אדני עזרני׃ | 25 |
А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
| ויען ויאמר לא טוב לקחת את לחם הבנים ולהשליכו לצעירי הכלבים׃ | 26 |
А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
| ותאמר כן אדני אפס כי גם צעירי הכלבים יאכלו מפרורים הנפלים מעל שלחן אדניהם׃ | 27 |
Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
| ויען ישוע ויאמר אליה אשה גדלה אמונתך יהי לך כרצונך ותרפא בתה מן השעה ההיא׃ | 28 |
Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
| ויעבר ישוע משם ויבא אל ים הגליל ויעל ההרה וישב שם׃ | 29 |
І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
| ויבאו אליו המון עם רב ועמהם פסחים עורים חרשים קטעים ורבים כהמה ויפילום לרגלי ישוע וירפאם׃ | 30 |
І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
| ויתמהו העם בראותם את האלמים מדברים והקטעים בריאים והפסחים מתהלכים והעורים ראים וישבחו את אלהי ישראל׃ | 31 |
А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
| ויקרא ישוע אל תלמידיו ויאמר נכמרו רחמי על העם כי זה שלשת ימים עמדו עמדי ואין להם מה לאכל ואינני אבה לשלחם רעבים פן יתעלפו בדרך׃ | 32 |
А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
| ויאמרו אליו התלמידים מאין לנו די לחם במדבר להשביע את ההמון הגדול הזה׃ | 33 |
А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
| ויאמר ישוע אליהם כמה ככרות לחם לכם ויאמרו שבע ומעט דגים קטנים׃ | 34 |
А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
| ויצו את המון העם לשבת לארץ׃ | 35 |
І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.
| ויקח את שבע ככרות הלחם ואת הדגים ויברך ויפרס ויתן אל התלמידים והתלמידים נתנו לעם׃ | 36 |
І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
| ויאכלו כלם וישבעו וישאו מן הפתותים הנותרים שבעה דודים מלאים׃ | 37 |
І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
| והאכלים היו ארבעת אלפי איש מלבד הנשים והטף׃ | 38 |
Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
| וישלח את העם וירד באניה ויבא אל גבול מגדלא׃ | 39 |
І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.
