מארק 8
| ויהי בימים ההם בהקבץ עם רב ואין להם מה יאכלו ויקרא אל תלמידיו ויאמר אליהם׃ | 1 |
У ті дні, коли знову зібралося багато людей і не мали, що їсти, [Ісус] покликав учнів та сказав їм:
| נכמרו רחמי על העם כי זה שלשת ימים עמדו עמדי ואין להם לחם לאכל׃ | 2 |
―Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти.
| והיה בשלחי אותם רעבים לבתיהם יתעלפו בדרך כי יש מהם אשר באו ממרחק׃ | 3 |
І якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі прийшли здалека.
| ויענו אתו תלמידיו מאין יוכל איש להשביע את אלה פה במדבר לחם׃ | 4 |
Учні відповіли Йому: ―Звідки в цій пустелі хтось зможе взяти стільки хліба, щоб нагодувати цих [людей]?
| וישאל אותם כמה ככרות לחם יש לכם ויאמרו שבע׃ | 5 |
[Ісус] запитав: ―Скільки маєте хлібів? Вони відповіли: ―Сім.
| ויצו את העם לשבת לארץ ויקח את שבע ככרות הלחם ויברך ויפרס ויתן אותם לתלמידיו לשום לפניהם וישימו לפני העם׃ | 6 |
[Ісус] звелів людям сісти на землю. Потім узяв ті сім хлібів, подякував, розламав та дав Своїм учням, щоб вони роздали людям.
| ויהי להם מעט דגים קטנים ויברך ויאמר לשום לפניהם גם את אלה׃ | 7 |
Ще мали й кілька малих рибин, Він благословив їх і звелів роздати й рибу.
| ויאכלו וישבעו וישאו מן הפתותים הנותרים שבעת דודים׃ | 8 |
[Усі] їли та наситились. І зібрали сім повних кошиків залишків.
| והאכלים היו כארבעת אלפי איש וישלחם׃ | 9 |
Тих, що їли, було приблизно чотири тисячі. Потім відпустив їх.
| אז ירד באניה עם תלמידיו ויבא אל גלילות דלמונתא׃ | 10 |
Після цього [Ісус] відразу сів у човен разом зі своїми учнями та відплив до землі Далманутської.
| ויצאו הפרושים ויחלו להתוכח אתו וישאלו מעמו אות מן השמים והם מנסים אתו׃ | 11 |
До [Ісуса] підійшли фарисеї та почали сперечатися з Ним. Вони, випробовуючи Його, вимагали знамення з неба.
| ויאנח ברוחו ויאמר מה הדור הזה מבקש לו אות אמן אמר אני לכם אם ינתן אות לדור הזה׃ | 12 |
[Ісус], глибоко зітхнувши у Своєму дусі, сказав: «Чому цей рід шукає знамення? Істинно кажу вам: цьому роду не дасться ніякого знамення».
| ויעזב אותם וירד באניה וישב ויעבר אל עבר הים׃ | 13 |
І, залишивши їх, знову сів у човен та вирушив на другий бік [моря].
| וישכחו לקחת אתם לחם ולא היה להם באניה בלתי אם ככר לחם אחת׃ | 14 |
[Учні] забули взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали в човні більше нічого
| ויזהר אותם לאמר ראו השמרו לכם משאר הפרושים ומשאר הורדוס׃ | 15 |
А [Ісус] застерігав їх: ―Дивіться та стережіться закваски фарисейської та закваски Ірода.
| ויחשבו ויאמרו איש אל רעהו על כי לחם אין אתנו׃ | 16 |
Вони міркували між собою: ―Він говорить так, тому що ми не маємо хлібів.
| וידע ישוע ויאמר להם מה תחשבו על כי לחם אין לכם העוד לא תשכילו ולא תבינו ולבכם עודנו מטמטם׃ | 17 |
Знаючи про це, [Ісус] сказав: ―Чому ви міркуєте між собою, що не взяли хліба? Невже ви не збагнули й не розумієте? Невже ваше серце все ще закам’яніле?
| עינים לכם ולא תראו ואזנים לכם ולא תשמעו ולא תזכרו׃ | 18 |
Маєте очі, але не бачите? Маєте вуха, але не чуєте? Невже не пам’ятаєте?
| כאשר פרסתי את חמשת ככרות הלחם לחמשת אלפי איש כמה סלים מלאי פתותים נשאתם ויאמרו אליו שנים עשר׃ | 19 |
Коли п’ять хлібів Я розділив для п’яти тисяч, то скільки повних кошиків залишків ви зібрали? Вони відповіли: ―Дванадцять.
| ובשבע לארבעת אלפי איש כמה דודים מלאי פתותים נשאתם ויאמרו אליו שבעה׃ | 20 |
― А сім хлібів для чотирьох тисяч? І скільки повних кошиків із залишками ви зібрали? Вони відповіли: ―Сім.
| ויאמר אליהם איך לא תבינו׃ | 21 |
Тоді [Ісус] сказав їм: ―Усе ще не розумієте?
| ויבא אל בית צידה ויביאו אליו איש עור ויתחננו לו לגעת בו׃ | 22 |
Коли прийшли до Віфсаїди, привели до Ісуса сліпого й просили доторкнутись до нього.
| ויאחז ביד העור ויוליכהו אל מחוץ לכפר וירק בעיניו וישם את ידיו עליו וישאלהו לאמר הראה אתה דבר׃ | 23 |
Він узяв сліпого за руку, вивів за межі села й, послинивши йому очі, поклав на нього руки та запитав: ―Бачиш щось?
| ויבט ויאמר אראה את בני האדם כי מתהלכים כאילנות אני ראה׃ | 24 |
Подивившись, він сказав: ―Бачу людей, але вони мов дерева, що ходять.
| ויוסף לשום את ידיו על עיניו ותפקחנה עיניו וירפא וירא הכל היטב עד למרחוק׃ | 25 |
Тоді [Ісус] знов поклав руки на його очі. Чоловік подивився уважно, його зір повернувся, і він бачив усе чітко
| וישלחהו אל ביתו לאמר אל תבא בתוך הכפר ואל תדבר לאיש בכפר׃ | 26 |
[Ісус] вислав його додому та сказав: ―Не заходь у село й не розповідай нікому.
| ויצא ישוע ותלמידיו ללכת אל כפרי קיסרין של פילפוס ויהי בדרך וישאל את תלמידיו ויאמר אליהם מה אמרים עלי האנשים מי אני׃ | 27 |
Ісус зі Своїми учнями прийшов до сіл довкола Кесарії Филипової. Дорогою Ісус запитав Своїх учнів: ―За кого вважають Мене люди?
| ויענו ויאמרו יוחנן המטביל ויש אמרים אליהו ואחרים אמרים אחד מן הנביאים׃ | 28 |
Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного з пророків.
| וישאל אתם לאמר ואתם מה תאמרו עלי מי אני ויען פטרוס ויאמר אליו אתה הוא המשיח׃ | 29 |
Тоді [Ісус] спитав їх: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому: ―Ти – Христос!
| ויצו אתם בגערה לבלתי דבר עליו לאיש׃ | 30 |
Тоді Він наказав їм нікому не казати про Нього.
| ויחל ללמדם כי צריך בן האדם לענות הרבה וימאס על ידי הזקנים והכהנים הגדולים והסופרים ויומת ומקצה שלשת ימים קום יקום׃ | 31 |
Потім почав навчати їх, що Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але через три дні Він воскресне.
| והוא בגלוי דבר את הדבר הזה ויקחהו פטרוס ויחל לגער בו׃ | 32 |
Він говорив їм прямо про це. Тоді Петро, відкликавши Ісуса вбік, почав докоряти Йому.
| ויפן אחריו ויבט את תלמידיו ויגער בפטרוס לאמר סור מעל פני השטן כי אין לבך לדברי האלהים כי אם לדברי האדם׃ | 33 |
[Ісус] же повернувся, подивився на Своїх учнів та докорив Петрові, кажучи: ―Відійди від Мене, сатано! Бо ти думаєш не про Боже, а про людське.
| ויקרא אל העם ואל תלמידיו ויאמר אליהם החפץ ללכת אחרי יכחש בנפשו וישא את צלבו וילך אחרי׃ | 34 |
І, покликавши до Себе народ разом зі Своїми учнями, сказав їм: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та слідує за Мною.
| כי כל אשר יחפץ להושיע את נפשו תאבד נפשו ממנו וכל אשר תאבד לו נפשו למעני ולמען הבשורה הוא יושיענה׃ | 35 |
Бо хто хоче спасти своє життя, той втратить його, а хто втратить його заради Мене та Доброї Звістки, той спасе його.
| כי מה יסכן לאדם כי יקנה את כל העולם ונשחתה נפשו׃ | 36 |
Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а душу свою втратить?
| או מה יתן איש פדיון נפשו׃ | 37 |
Або що дасть людина в обмін за свою душу?
| כי כל איש אשר הייתי אני ודברי לו לחרפה בדור הנאף והחוטא הזה אף הוא יהיה לחרפה לבן האדם בבואו בכבוד אביו עם המלאכים הקדושים׃ | 38 |
Бо якщо хтось посоромиться Мене та Моїх слів перед цим грішним та невірним поколінням, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Свого Отця разом зі святими ангелами».
