< ג'ון 5 >

אחר הדברים האלה היה חג ליהודים ויעל ישוע ירושלים׃ 1
Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
ובירושלים ברכה קרובה לשער הצאן ושמה בלשון עברית בית חסדא ולה חמשה אלמים׃ 2
А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.
שמה שכבו חולים ועורים ופסחים ויבשי כח לרב והמה מיחלים לתנועת המים׃ 3
У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.
כי מלאך ירד במועדו אל הברכה וירעש את מימיה והיה הירד ראשון אל תוכה אחרי התגעשו המים הוא נרפא מכל מחלה אשר דבקה בו׃ 4
Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.
ואיש היה שם אשר חלה חליו זה שלשים ושמנה שנה׃ 5
А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.
וירא אתו ישוע שכב וידע כי ארכו לו ימי חליו ויאמר אליו התחפץ להרפא׃ 6
Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“
ויען החולה אדני אין איש אתי אשר ישליכני בהרעש המים אל הברכה ובטרם אבא וירד אחר לפני׃ 7
Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.
ויאמר אליו ישוע קום שא את משכבך והתהלך׃ 8
Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“
וכרגע שב האיש לאיתנו וישא את משכבו ויתהלך והיום ההוא יום שבת היה׃ 9
І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,
ויאמרו היהודים אל האיש הנרפא שבת היום אסור לך לשאת את משכבך׃ 10
тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.
ויען אתם לאמר האיש אשר החלימני הוא אמר אלי שא את משכבך והתהלך׃ 11
А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.
וישאלהו מי זה האיש אשר אמר לך שא את משכבך והתהלך׃ 12
А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“
והנרפא לא ידע מי הוא כי סר ישוע וילך בהיות המון רב במקום ההוא׃ 13
Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.
ויהי אחרי כן וימצאהו ישוע בבית המקדש ויאמר אליו הנה נרפא לך אל תוסיף לחטא פן תאנה אליך רעה גדולה מזאת׃ 14
Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“
וילך האיש ויגד ליהודים כי ישוע הוא אשר רפאו׃ 15
Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.
ועל כן רדפו היהודים את ישוע ויבקשו המיתו על כי עשה כזאת בשבת׃ 16
І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
ויען אתם ישוע אבי פעל עד עתה וגם אנכי פעל׃ 17
А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.
אז יוסיפו היהודים לבקש את נפשו כי מלבד אשר חלל את השבת עוד אמר כי האלהים הוא אביו וידמה לאלהים׃ 18
І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.
ויען ישוע ויאמר אליהם אמן אמן אני אמר לכם לא יוכל הבן לעשות דבר מנפשו בלתי את אשר יראה את אביו עשה כי את אשר עשה הוא גם הבן יעשה כמהו׃ 19
Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.
כי האב אהב את הבן ומראה אתו כל אשר יעשה ועוד מעשים גדולים מאלה יראהו למען תתמהו׃ 20
Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.
כי כאשר האב יעיר ויחיה את המתים כן גם הבן יחיה את אשר יחפץ׃ 21
Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.
כי האב לא ידין איש כי אם כל המשפט נתן לבן למען יכבדו כלם את הבן כאשר יכבדו את האב׃ 22
Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,
מי אשר לא יכבד את הבן גם את האב אשר שלחו איננו מכבד׃ 23
щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.
אמן אמן אני אמר לכם השמע דברי ומאמין לשלחי יש לו חיי עולמים ולא יבא במשפט כי עבר ממות לחיים׃ (aiōnios g166) 24
Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя. (aiōnios g166)
אמן אמן אני אמר לכם כי תבוא שעה ועתה היא אשר ישמעו המתים את קול בן האלהים והשמעים חיה יחיו׃ 25
Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
כי כאשר לאב יש חיים בעצמו כן נתן גם לבן להיות לו חיים בעצמו׃ 26
Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
ואף שלטן נתן לו לעשות משפט כי בן אדם הוא׃ 27
І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.
אל תתמהו על זאת כי הנה שעה באה אשר כל שכני קבר את קולו ישמעון׃ 28
Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,
ויצאו עשי הטוב לתקומת החיים ועשי הרע לתקומת המשפט׃ 29
і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскре́сення життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.
לא אוכל לעשות דבר מנפשי כאשר אשמע כן אשפט ומשפטי משפט צדק כי לא אבקש רצוני כי אם רצון האב אשר שלחני׃ 30
Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
אם אנכי מעיד עלי עדותי איננה נאמנה׃ 31
Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.
יש אחר המעיד עלי וידעתי כי עדותו אשר הוא מעיד עלי נאמנה היא׃ 32
Є Інший, Хто сві́дчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.
אתם שלחתם אל יוחנן והוא העיד על האמת׃ 33
Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.
ואני אינני לקח עדות מאדם אך אמרתי זאת למען תושעון׃ 34
Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.
הוא היה הנר הדלק והמאיר ואתם רציתם לשוש כשעה לאורו׃ 35
Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.
ואני יש לי עדות גדולה מעדות יוחנן כי המעשים אשר נתן לי אבי להשלימם המעשים האלה אשר אני עשה מעידים עלי כי האב שלחני׃ 36
Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!
והאב אשר שלחני הוא מעיד עלי ואתם את קולו לא שמעתם מעולם ותמונתו לא ראיתם׃ 37
Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.
ודברו איננו שכן בקרבכם כי אינכם מאמינים לשלוחו׃ 38
Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.
דרשו בכתובים אשר תחשבו שיש לכם חיי עולמים בהם והמה המעידים עלי׃ (aiōnios g166) 39
Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене! (aiōnios g166)
ואתם אינכם אבים לבוא אלי להיות לכם חיים׃ 40
Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
לא אקח כבוד מבני אדם׃ 41
Від людей не приймаю Я слави,
אכן ידעתי אתכם כי אין אהבת אלהים בקרבכם׃ 42
але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
אני הנה באתי בשם אבי ולא קבלתם אתו ואם יבא אחר בשם עצמו אתו תקבלו׃ 43
Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.
איך תוכלו להאמין אתם הלקחים כבוד איש מרעהו ואת הכבוד אשר מאת האלהים היחיד לא תבקשו׃ 44
Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?
אל תחשבו כי אנכי אטען עליכם לפני אבי משה הוא הטען עליכם אשר לו תיחלו׃ 45
Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!
כי לו האמנתם למשה גם לי תאמינו כי הוא כתב עלי׃ 46
Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.
ואם לכתביו אינכם מאמינים איכה לדברי תאמינו׃ 47
Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“

< ג'ון 5 >