איוב 9

1 ויען איוב ויאמר׃

А Йов відповів та й сказав:

2 אמנם ידעתי כי כן ומה יצדק אנוש עם אל׃

Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?

3 אם יחפץ לריב עמו לא יעננו אחת מני אלף׃

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.

4 חכם לבב ואמיץ כח מי הקשה אליו וישלם׃

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?

5 המעתיק הרים ולא ידעו אשר הפכם באפו׃

Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.

6 המרגיז ארץ ממקומה ועמודיה יתפלצון׃

Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.

7 האמר לחרס ולא יזרח ובעד כוכבים יחתם׃

Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.

8 נטה שמים לבדו ודורך על במתי ים׃

Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,

9 עשה עש כסיל וכימה וחדרי תמן׃

Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.

10 עשה גדלות עד אין חקר ונפלאות עד אין מספר׃

Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!

11 הן יעבר עלי ולא אראה ויחלף ולא אבין לו׃

Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього

12 הן יחתף מי ישיבנו מי יאמר אליו מה תעשה׃

Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?

13 אלוה לא ישיב אפו תחתו שחחו עזרי רהב׃

Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —

14 אף כי אנכי אעננו אבחרה דברי עמו׃

що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,

15 אשר אם צדקתי לא אענה למשפטי אתחנן׃

я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?

16 אם קראתי ויענני לא אאמין כי יאזין קולי׃

Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,

17 אשר בשערה ישופני והרבה פצעי חנם׃

Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

18 לא יתנני השב רוחי כי ישבעני ממררים׃

Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.

19 אם לכח אמיץ הנה ואם למשפט מי יועידני׃

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?

20 אם אצדק פי ירשיעני תם אני ויעקשני׃

Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.

21 תם אני לא אדע נפשי אמאס חיי׃

Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.

22 אחת היא על כן אמרתי תם ורשע הוא מכלה׃

Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.

23 אם שוט ימית פתאם למסת נקים ילעג׃

Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.

24 ארץ נתנה ביד רשע פני שפטיה יכסה אם לא אפוא מי הוא׃

У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?

25 וימי קלו מני רץ ברחו לא ראו טובה׃

А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,

26 חלפו עם אניות אבה כנשר יטוש עלי אכל׃

промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.

27 אם אמרי אשכחה שיחי אעזבה פני ואבליגה׃

Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,

28 יגרתי כל עצבתי ידעתי כי לא תנקני׃

то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

29 אנכי ארשע למה זה הבל איגע׃

Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

30 אם התרחצתי במו שלג והזכותי בבר כפי׃

Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

31 אז בשחת תטבלני ותעבוני שלמותי׃

то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

32 כי לא איש כמני אעננו נבוא יחדו במשפט׃

Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,

33 לא יש בינינו מוכיח ישת ידו על שנינו׃

поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.

34 יסר מעלי שבטו ואמתו אל תבעתני׃

Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,

35 אדברה ולא איראנו כי לא כן אנכי עמדי׃

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!