איוב 7
| הלא צבא לאנוש על ארץ וכימי שכיר ימיו׃ | 1 |
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
| כעבד ישאף צל וכשכיר יקוה פעלו׃ | 2 |
Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
| כן הנחלתי לי ירחי שוא ולילות עמל מנו לי׃ | 3 |
так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
| אם שכבתי ואמרתי מתי אקום ומדד ערב ושבעתי נדדים עדי נשף׃ | 4 |
Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
| לבש בשרי רמה וגיש עפר עורי רגע וימאס׃ | 5 |
Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
| ימי קלו מני ארג ויכלו באפס תקוה׃ | 6 |
А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
| זכר כי רוח חיי לא תשוב עיני לראות טוב׃ | 7 |
Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
| לא תשורני עין ראי עיניך בי ואינני׃ | 8 |
Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
| כלה ענן וילך כן יורד שאול לא יעלה׃ (Sheol h7585) | 9 |
Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить, (Sheol h7585)
| לא ישוב עוד לביתו ולא יכירנו עוד מקמו׃ | 10 |
не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
| גם אני לא אחשך פי אדברה בצר רוחי אשיחה במר נפשי׃ | 11 |
Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
| הים אני אם תנין כי תשים עלי משמר׃ | 12 |
Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
| כי אמרתי תנחמני ערשי ישא בשיחי משכבי׃ | 13 |
Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
| וחתתני בחלמות ומחזינות תבעתני׃ | 14 |
то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
| ותבחר מחנק נפשי מות מעצמותי׃ | 15 |
І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
| מאסתי לא לעלם אחיה חדל ממני כי הבל ימי׃ | 16 |
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
| מה אנוש כי תגדלנו וכי תשית אליו לבך׃ | 17 |
Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
| ותפקדנו לבקרים לרגעים תבחננו׃ | 18 |
Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
| כמה לא תשעה ממני לא תרפני עד בלעי רקי׃ | 19 |
Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
| חטאתי מה אפעל לך נצר האדם למה שמתני למפגע לך ואהיה עלי למשא׃ | 20 |
Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
| ומה לא תשא פשעי ותעביר את עוני כי עתה לעפר אשכב ושחרתני ואינני׃ | 21 |
І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
