איוב 41
| תמשך לויתן בחכה ובחבל תשקיע לשנו׃ | 1 |
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
| התשים אגמון באפו ובחוח תקוב לחיו׃ | 2 |
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
| הירבה אליך תחנונים אם ידבר אליך רכות׃ | 3 |
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
| היכרת ברית עמך תקחנו לעבד עולם׃ | 4 |
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
| התשחק בו כצפור ותקשרנו לנערותיך׃ | 5 |
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
| יכרו עליו חברים יחצוהו בין כנענים׃ | 6 |
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
| התמלא בשכות עורו ובצלצל דגים ראשו׃ | 7 |
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
| שים עליו כפך זכר מלחמה אל תוסף׃ | 8 |
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
| הן תחלתו נכזבה הגם אל מראיו יטל׃ | 9 |
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
| לא אכזר כי יעורנו ומי הוא לפני יתיצב׃ | 10 |
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
| מי הקדימני ואשלם תחת כל השמים לי הוא׃ | 11 |
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
| לא אחריש בדיו ודבר גבורות וחין ערכו׃ | 12 |
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
| מי גלה פני לבושו בכפל רסנו מי יבוא׃ | 13 |
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
| דלתי פניו מי פתח סביבות שניו אימה׃ | 14 |
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
| גאוה אפיקי מגנים סגור חותם צר׃ | 15 |
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
| אחד באחד יגשו ורוח לא יבוא ביניהם׃ | 16 |
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
| איש באחיהו ידבקו יתלכדו ולא יתפרדו׃ | 17 |
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
| עטישתיו תהל אור ועיניו כעפעפי שחר׃ | 18 |
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
| מפיו לפידים יהלכו כידודי אש יתמלטו׃ | 19 |
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
| מנחיריו יצא עשן כדוד נפוח ואגמן׃ | 20 |
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
| נפשו גחלים תלהט ולהב מפיו יצא׃ | 21 |
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
| בצוארו ילין עז ולפניו תדוץ דאבה׃ | 22 |
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
| מפלי בשרו דבקו יצוק עליו בל ימוט׃ | 23 |
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
| לבו יצוק כמו אבן ויצוק כפלח תחתית׃ | 24 |
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
| משתו יגורו אלים משברים יתחטאו׃ | 25 |
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
| משיגהו חרב בלי תקום חנית מסע ושריה׃ | 26 |
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
| יחשב לתבן ברזל לעץ רקבון נחושה׃ | 27 |
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
| לא יבריחנו בן קשת לקש נהפכו לו אבני קלע׃ | 28 |
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
| כקש נחשבו תותח וישחק לרעש כידון׃ | 29 |
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
| תחתיו חדודי חרש ירפד חרוץ עלי טיט׃ | 30 |
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
| ירתיח כסיר מצולה ים ישים כמרקחה׃ | 31 |
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
| אחריו יאיר נתיב יחשב תהום לשיבה׃ | 32 |
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
| אין על עפר משלו העשו לבלי חת׃ | 33 |
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
| את כל גבה יראה הוא מלך על כל בני שחץ׃ | 34 |
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
