איוב 32
| וישבתו שלשת האנשים האלה מענות את איוב כי הוא צדיק בעיניו׃ | 1 |
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
| ויחר אף אליהוא בן ברכאל הבוזי ממשפחת רם באיוב חרה אפו על צדקו נפשו מאלהים׃ | 2 |
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
| ובשלשת רעיו חרה אפו על אשר לא מצאו מענה וירשיעו את איוב׃ | 3 |
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
| ואליהו חכה את איוב בדברים כי זקנים המה ממנו לימים׃ | 4 |
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
| וירא אליהוא כי אין מענה בפי שלשת האנשים ויחר אפו׃ | 5 |
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
| ויען אליהוא בן ברכאל הבוזי ויאמר צעיר אני לימים ואתם ישישים על כן זחלתי ואירא מחות דעי אתכם׃ | 6 |
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
| אמרתי ימים ידברו ורב שנים ידיעו חכמה׃ | 7 |
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
| אכן רוח היא באנוש ונשמת שדי תבינם׃ | 8 |
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
| לא רבים יחכמו וזקנים יבינו משפט׃ | 9 |
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
| לכן אמרתי שמעה לי אחוה דעי אף אני׃ | 10 |
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
| הן הוחלתי לדבריכם אזין עד תבונתיכם עד תחקרון מלין׃ | 11 |
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
| ועדיכם אתבונן והנה אין לאיוב מוכיח עונה אמריו מכם׃ | 12 |
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
| פן תאמרו מצאנו חכמה אל ידפנו לא איש׃ | 13 |
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
| ולא ערך אלי מלין ובאמריכם לא אשיבנו׃ | 14 |
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
| חתו לא ענו עוד העתיקו מהם מלים׃ | 15 |
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
| והוחלתי כי לא ידברו כי עמדו לא ענו עוד׃ | 16 |
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
| אענה אף אני חלקי אחוה דעי אף אני׃ | 17 |
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
| כי מלתי מלים הציקתני רוח בטני׃ | 18 |
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
| הנה בטני כיין לא יפתח כאבות חדשים יבקע׃ | 19 |
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
| אדברה וירוח לי אפתח שפתי ואענה׃ | 20 |
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
| אל נא אשא פני איש ואל אדם לא אכנה׃ | 21 |
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
| כי לא ידעתי אכנה כמעט ישאני עשני׃ | 22 |
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
