איוב 20
| ויען צפר הנעמתי ויאמר׃ | 1 |
І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
| לכן שעפי ישיבוני ובעבור חושי בי׃ | 2 |
„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
| מוסר כלמתי אשמע ורוח מבינתי יענני׃ | 3 |
Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
| הזאת ידעת מני עד מני שים אדם עלי ארץ׃ | 4 |
Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
| כי רננת רשעים מקרוב ושמחת חנף עדי רגע׃ | 5 |
то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
| אם יעלה לשמים שיאו וראשו לעב יגיע׃ | 6 |
Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
| כגללו לנצח יאבד ראיו יאמרו איו׃ | 7 |
проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
| כחלום יעוף ולא ימצאוהו וידד כחזיון לילה׃ | 8 |
Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
| עין שזפתו ולא תוסיף ולא עוד תשורנו מקומו׃ | 9 |
його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
| בניו ירצו דלים וידיו תשבנה אונו׃ | 10 |
Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
| עצמותיו מלאו עלומו ועמו על עפר תשכב׃ | 11 |
Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
| אם תמתיק בפיו רעה יכחידנה תחת לשונו׃ | 12 |
Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
| יחמל עליה ולא יעזבנה וימנענה בתוך חכו׃ | 13 |
над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
| לחמו במעיו נהפך מרורת פתנים בקרבו׃ | 14 |
то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
| חיל בלע ויקאנו מבטנו יורשנו אל׃ | 15 |
Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
| ראש פתנים יינק תהרגהו לשון אפעה׃ | 16 |
Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
| אל ירא בפלגות נהרי נחלי דבש וחמאה׃ | 17 |
Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
| משיב יגע ולא יבלע כחיל תמורתו ולא יעלס׃ | 18 |
Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
| כי רצץ עזב דלים בית גזל ולא יבנהו׃ | 19 |
Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
| כי לא ידע שלו בבטנו בחמודו לא ימלט׃ | 20 |
Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
| אין שריד לאכלו על כן לא יחיל טובו׃ | 21 |
Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
| במלאות שפקו יצר לו כל יד עמל תבואנו׃ | 22 |
за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
| יהי למלא בטנו ישלח בו חרון אפו וימטר עלימו בלחומו׃ | 23 |
Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
| יברח מנשק ברזל תחלפהו קשת נחושה׃ | 24 |
Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
| שלף ויצא מגוה וברק ממררתו יהלך עליו אמים׃ | 25 |
Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
| כל חשך טמון לצפוניו תאכלהו אש לא נפח ירע שריד באהלו׃ | 26 |
При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
| יגלו שמים עונו וארץ מתקוממה לו׃ | 27 |
Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
| יגל יבול ביתו נגרות ביום אפו׃ | 28 |
урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
| זה חלק אדם רשע מאלהים ונחלת אמרו מאל׃ | 29 |
Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
