איוב 19
| ויען איוב ויאמר׃ | 1 |
А Йов відповів та й сказав:
| עד אנה תוגיון נפשי ותדכאונני במלים׃ | 2 |
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
| זה עשר פעמים תכלימוני לא תבשו תהכרו לי׃ | 3 |
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
| ואף אמנם שגיתי אתי תלין משוגתי׃ | 4 |
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
| אם אמנם עלי תגדילו ותוכיחו עלי חרפתי׃ | 5 |
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
| דעו אפו כי אלוה עותני ומצודו עלי הקיף׃ | 6 |
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
| הן אצעק חמס ולא אענה אשוע ואין משפט׃ | 7 |
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
| ארחי גדר ולא אעבור ועל נתיבותי חשך ישים׃ | 8 |
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
| כבודי מעלי הפשיט ויסר עטרת ראשי׃ | 9 |
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
| יתצני סביב ואלך ויסע כעץ תקותי׃ | 10 |
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
| ויחר עלי אפו ויחשבני לו כצריו׃ | 11 |
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
| יחד יבאו גדודיו ויסלו עלי דרכם ויחנו סביב לאהלי׃ | 12 |
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
| אחי מעלי הרחיק וידעי אך זרו ממני׃ | 13 |
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
| חדלו קרובי ומידעי שכחוני׃ | 14 |
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
| גרי ביתי ואמהתי לזר תחשבני נכרי הייתי בעיניהם׃ | 15 |
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
| לעבדי קראתי ולא יענה במו פי אתחנן לו׃ | 16 |
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
| רוחי זרה לאשתי וחנתי לבני בטני׃ | 17 |
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
| גם עוילים מאסו בי אקומה וידברו בי׃ | 18 |
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
| תעבוני כל מתי סודי וזה אהבתי נהפכו בי׃ | 19 |
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
| בעורי ובבשרי דבקה עצמי ואתמלטה בעור שני׃ | 20 |
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
| חנני חנני אתם רעי כי יד אלוה נגעה בי׃ | 21 |
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
| למה תרדפני כמו אל ומבשרי לא תשבעו׃ | 22 |
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
| מי יתן אפו ויכתבון מלי מי יתן בספר ויחקו׃ | 23 |
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
| בעט ברזל ועפרת לעד בצור יחצבון׃ | 24 |
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
| ואני ידעתי גאלי חי ואחרון על עפר יקום׃ | 25 |
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
| ואחר עורי נקפו זאת ומבשרי אחזה אלוה׃ | 26 |
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
| אשר אני אחזה לי ועיני ראו ולא זר כלו כליתי בחקי׃ | 27 |
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
| כי תאמרו מה נרדף לו ושרש דבר נמצא בי׃ | 28 |
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
| גורו לכם מפני חרב כי חמה עונות חרב למען תדעון שדין׃ | 29 |
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
