איוב 17
| רוחי חבלה ימי נזעכו קברים לי׃ | 1 |
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
| אם לא התלים עמדי ובהמרותם תלן עיני׃ | 2 |
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
| שימה נא ערבני עמך מי הוא לידי יתקע׃ | 3 |
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
| כי לבם צפנת משכל על כן לא תרמם׃ | 4 |
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
| לחלק יגיד רעים ועיני בניו תכלנה׃ | 5 |
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
| והצגני למשל עמים ותפת לפנים אהיה׃ | 6 |
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
| ותכה מכעש עיני ויצרי כצל כלם׃ | 7 |
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
| ישמו ישרים על זאת ונקי על חנף יתערר׃ | 8 |
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
| ויאחז צדיק דרכו וטהר ידים יסיף אמץ׃ | 9 |
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
| ואולם כלם תשבו ובאו נא ולא אמצא בכם חכם׃ | 10 |
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
| ימי עברו זמתי נתקו מורשי לבבי׃ | 11 |
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
| לילה ליום ישימו אור קרוב מפני חשך׃ | 12 |
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
| אם אקוה שאול ביתי בחשך רפדתי יצועי׃ (Sheol h7585) | 13 |
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
| לשחת קראתי אבי אתה אמי ואחתי לרמה׃ | 14 |
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
| ואיה אפו תקותי ותקותי מי ישורנה׃ | 15 |
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
