איוב 14
| אדם ילוד אשה קצר ימים ושבע רגז׃ | 1 |
Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
| כציץ יצא וימל ויברח כצל ולא יעמוד׃ | 2 |
вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
| אף על זה פקחת עינך ואתי תביא במשפט עמך׃ | 3 |
І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
| מי יתן טהור מטמא לא אחד׃ | 4 |
Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
| אם חרוצים ימיו מספר חדשיו אתך חקו עשית ולא יעבור׃ | 5 |
Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
| שעה מעליו ויחדל עד ירצה כשכיר יומו׃ | 6 |
відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
| כי יש לעץ תקוה אם יכרת ועוד יחליף וינקתו לא תחדל׃ | 7 |
Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
| אם יזקין בארץ שרשו ובעפר ימות גזעו׃ | 8 |
якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
| מריח מים יפרח ועשה קציר כמו נטע׃ | 9 |
то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
| וגבר ימות ויחלש ויגוע אדם ואיו׃ | 10 |
А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
| אזלו מים מני ים ונהר יחרב ויבש׃ | 11 |
Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
| ואיש שכב ולא יקום עד בלתי שמים לא יקיצו ולא יערו משנתם׃ | 12 |
так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
| מי יתן בשאול תצפנני תסתירני עד שוב אפך תשית לי חק ותזכרני׃ (Sheol h7585) | 13 |
О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! (Sheol h7585)
| אם ימות גבר היחיה כל ימי צבאי איחל עד בוא חליפתי׃ | 14 |
Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
| תקרא ואנכי אענך למעשה ידיך תכסף׃ | 15 |
Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
| כי עתה צעדי תספור לא תשמור על חטאתי׃ | 16 |
бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
| חתם בצרור פשעי ותטפל על עוני׃ | 17 |
провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
| ואולם הר נופל יבול וצור יעתק ממקמו׃ | 18 |
Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
| אבנים שחקו מים תשטף ספיחיה עפר ארץ ותקות אנוש האבדת׃ | 19 |
каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
| תתקפהו לנצח ויהלך משנה פניו ותשלחהו׃ | 20 |
Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
| יכבדו בניו ולא ידע ויצערו ולא יבין למו׃ | 21 |
Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.
| אך בשרו עליו יכאב ונפשו עליו תאבל׃ | 22 |
Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
