אֶל־הָעִבְרִים 10
| כי התורה בהיות בה צל הטבות העתידות ולא מראה עצם הדברים אין ביכלתה להשלים את הקרבים בקרבנות ההם אשר יקריבו תמיד מדי שנה בשנה׃ | 1 |
Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.
| כי לולא זאת חדלו מהביאם באשר המקריבים בהטהרם פעם אחת לא היתה בהם עוד רגשת חטאים׃ | 2 |
Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.
| אבל יש שם הזכרת החטאים שנה בשנה׃ | 3 |
Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,
| כי דם הפרים והשעירים לא יוכל להסיר חטאים׃ | 4 |
бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
| ובעבור זאת אמר בבואו לעולם זבח ומנחה לא חפצת גוף כוננת לי׃ | 5 |
Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.
| עולה וחטאה לא שאלת׃ | 6 |
Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.
| אז אמרתי הנה באתי במגלת ספר כתוב עלי לעשות רצונך אלהי׃ | 7 |
Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!
| אחרי אמרו למעלה זבח ומנחה עולה וחטאה לא חפצת ולא שאלת אשר יקריבו אתם על פי התורה׃ | 8 |
Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.
| אז אמר הנה באתי לעשות רצונך אלהי מעביר בזה את הראשונה למען הקים את השניה׃ | 9 |
Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
| וברצון הזה מקדשים אנחנו על ידי הקרבת קרבן גוף ישוע המשיח בפעם אחת׃ | 10 |
У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.
| וכל כהן עמד יום יום לשרת ומוסיף פעמים רבות להקריב אתן הקרבנות אשר לא יוכלו לעולם להעביר חטאים׃ | 11 |
І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.
| אולם זה אחרי הקריבו זבח אחד על החטאים ישב עד עולם לימין האלהים׃ | 12 |
А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,
| וחכה יחכה עד כי יושתו איביו הדם לרגליו׃ | 13 |
далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.
| כי הוא בקרבן אחת השלים לנצח את המקדשים׃ | 14 |
Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.
| ואף רוח הקדש מעיד לנו על זאת כי אחרי אמרו׃ | 15 |
Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
| זאת הברית אשר אכרת אתם אחרי הימים ההם אמר יהוה נתתי את תורתי בקרבם ועל לבם אכתבנה׃ | 16 |
„Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.
| ולעונם ולחטאתם לא אזכר עוד׃ | 17 |
А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!
| והנה באשר נסלחו החטאים אין עוד קרבן עליהם׃ | 18 |
А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.
| ועתה אחי בהיות לנו בטחון דרך הקדש בדם ישוע׃ | 19 |
Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,
| דרך חדש וחי אשר חדש לנו בפרכת היא בשרו׃ | 20 |
ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,
| ובהיות לנו כהן גדול על בית אלהים׃ | 21 |
маємо й Великого Священика над домом Божим, —
| נקרבה נא בלבב שלם ובאמונה תמימה מטהרים בהזית לבבנו מרוח רעה ורחוצי בשר במים טהורים׃ | 22 |
то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!
| נחזיקה בהודית התקוה בל נמוט כי נאמן המבטיח׃ | 23 |
Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
| ונתבוננה זה על זה לעורר אתנו לאהבה ולמעשים טובים׃ | 24 |
І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.
| ואל נעזב את כנאיתנו כמנהג קצת אנשים כי אם נוכיח איש את אחיו וביותר בראתכם כי קרוב היום׃ | 25 |
Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
| כי אם נחטא בזדון אחרי אשר קבלנו דעת האמת לא ישאר עוד זבח קרבן לכפר על החטא׃ | 26 |
Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,
| כי אם בעותי הדין העתיד ואש קנאה אשר תאכל את הצררים׃ | 27 |
а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.
| הן איש כי יפר תורת משה מות ימות בלי חמלה על פי שנים עדים או שלשה׃ | 28 |
Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —
| מה תחשבו כמה יגדל הענש הראוי לרמס ברגלו את בן האלהים וחשב לחל את דם הברית אשר הוא מקדש בו ומחרף את רוח החסד׃ | 29 |
скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
| כי ידענו את האמר לי נקם ושלם ועוד כי ידין יהוה עמו׃ | 30 |
Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!
| מה נורא לנפל ביד אלהים חיים׃ | 31 |
Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!
| אבל זכרו נא את הימים הראשונים כי אז אחרי ארו עיניכם נשאתם כבד ענוים רבים׃ | 32 |
Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.
| פעם בהיותכם לראי בחרפה ותוגה פעם בהשתתף לאשר הגיע אליהם כזאת׃ | 33 |
Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.
| כי הצטערתם על מוסרי וגזלת רכושכם סבלתם בשמחה מדעתכם בנפשכם שיש לכם בשמים קנין טוב ממנו וקים לעד׃ | 34 |
Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.
| לכן אל תשליכו את בטחונכם כי יש לו שכר רב׃ | 35 |
Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.
| כי צריכים אתם לסבלנות למען תעשו רצון אלהים ונשאתם את ההבטחה׃ | 36 |
Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
| כי עוד מעט רגע והבא יבא לא יאחר׃ | 37 |
Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“
| הצדיק באמונתו יחיה ואם יסג אחור לא רצתה נפשי בו׃ | 38 |
А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.
| אמנם אנחנו איננו מן הנסוגים אחור לאבדם כי אם מן המאמינים להצלת הנפש׃ | 39 |
Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.
