< הָשֵּׁנִית אֶל־הַקּוֹרִנְתִּיִים 3 >
הנחל עוד לשבח עצמנו האם נצטרך כמקצת אנשים לאגרות אליכם או מכם המזכירות אתנו לשבח׃ | 1 |
Чи не починаємо ми знову самих себе рекомендувати? Чи нам потрібні, як деяким, рекомендаційні листи для вас чи від вас?
אתם אגרתנו הכתובה בלבבנו ונודעה ונקראה לכל אדם׃ | 2 |
Ви і є нашим листом, написаним у наших серцях, який знають і читають усі люди.
כי בידוע שאתם אגרת המשיח ערוכה על ידי שרותנו כתובה לא בדיו כי אם ברוח אלהים חיים ולא על לוחות אבן כי אם על לוחות בשר הלב׃ | 3 |
Ви показуєте, що ви – лист Христа, результат нашого служіння, написаний не чорнилом, а Духом живого Бога, не на кам’яних таблицях, а на таблицях людських сердець.
וכזה בטחוננו באלהים על ידי המשיח׃ | 4 |
Цю впевненість ми маємо завдяки Христу перед Богом.
יען אשר לא נוכל אנחנו לדין דין מעצמנו כי יכלתנו מאת האלהים היא׃ | 5 |
Не тому, що ми самі здатні й це наша заслуга. Навпаки, наша здібність – від Бога,
אשר הכשיר אתנו למשרתי ברית חדשה לא של האותיות אלא של הרוח כי האות ימית והרוח יחיה׃ | 6 |
Який зробив нас здібними [бути] служителями Нового Завіту – не букви, а Духа. Адже буква вбиває, а Дух оживляє.
ואם שרות המות החרות באותיות על האבן נראה בכבוד עד שלא יכלו בני ישראל להביט אל פני משה מפני כבוד פניו העמד להבטל׃ | 7 |
Але якщо служіння смерті, викарбуване буквами на камені, було прославлене так, що сини Ізраїля не могли дивитися на обличчя Мойсея через славу його обличчя, яка минала,
כמה יגדל כבוד שרות הרוח׃ | 8 |
то чи не буде служіння Духа славнішим?!
כי אם השרות אשר לחיב כבוד הוא כמה יעדף בכבוד השרות אשר לזכות׃ | 9 |
Якщо [в] служінні осуду [є] слава, то служіння праведності набагато перевершує [його] в славі.
כי אף הנכבד איננו נחשב לכבוד לעמת הכבוד הנעלה הזה׃ | 10 |
Адже те, що було прославлене, насправді прославленим не було у порівнянні зі славою, яка [його] перевершує.
כי אם הדבר העמד להבטל יש לו כבוד הדבר הקים על אחת כמה וכמה׃ | 11 |
І якщо те, що минає, [мало] славу, то набагато більшу славу [має] те, що не минає.
על כן בהיות לנו תקוה כזאת פתחון פינו רב הוא׃ | 12 |
Тому, маючи таку надію, ми діємо з великою сміливістю,
ולא כמשה אשר נתן מסוה על פניו פן יביטו בני ישראל אל סוף העמד להבטל׃ | 13 |
а не як Мойсей, який ставив собі покривало на лице, щоб сини Ізраїля не дивилися на кінець того, що минає.
אבל נטמטמו דעותיהם כי עד היום הזה בקראם הברית הישנה נשאר ולא גלה המסוה ההוא אשר לא יוסר כי אם במשיח׃ | 14 |
Проте їхній розум був притуплений, бо й досі під час читання Старого Завіту це покривало залишається незнятим, адже [воно] може бути знятим [лише] в Христі.
אבל עד היום הזה בקראם את משה מונח מסוה על לבם׃ | 15 |
І донині, кожного разу, як зачитується Мойсей, на їхньому серці лежить покривало.
וכשיפנו אל האדון יוסר המסוה׃ | 16 |
Однак коли [людина] повертається до Господа, покривало знімається.
והאדון הוא הרוח ובאשר רוח האדון שם החרות׃ | 17 |
Господь – це Дух, а де Дух Господа, там свобода.
ואנחנו כלנו בפנים מגלים ראים את כבוד האדון במראה ונחלף אל עצם דמות ההיא מכבוד אל כבוד כהחלף מאת אדון הרוח׃ | 18 |
І всі ми з непокритим лицем, відображаючи Божу славу, немов у дзеркалі, змінюємося згідно з Його образом, із слави в славу як від Господа, Духа.