מִשְׁלֵי 4

1 שִׁמְעוּ בָנִים מוּסַר אָב וְהַקְשִׁיבוּ לָדַעַת בִּינָֽה׃

Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,

2 כִּי לֶקַח טוֹב נָתַתִּי לָכֶם תּֽוֹרָתִי אַֽל־תַּעֲזֹֽבוּ׃

бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,

3 כִּי־בֵן הָיִיתִי לְאָבִי רַךְ וְיָחִיד לִפְנֵי אִמִּֽי׃

бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.

4 וַיֹּרֵנִי וַיֹּאמֶר לִי יִֽתְמָךְ־דְּבָרַי לִבֶּךָ שְׁמֹר מִצְוֺתַי וֽ͏ֶחְיֵֽה׃

І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!

5 קְנֵה חָכְמָה קְנֵה בִינָה אַל־תִּשְׁכַּח וְאַל־תֵּט מֵֽאִמְרֵי־פִֽי׃

Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —

6 אַל־תַּעַזְבֶהָ וְתִשְׁמְרֶךָּ אֱהָבֶהָ וְתִצְּרֶֽךָּ׃

не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!

7 רֵאשִׁית חָכְמָה קְנֵה חָכְמָה וּבְכָל־קִנְיָנְךָ קְנֵה בִינָֽה׃

Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!

8 סַלְסְלֶהָ וּֽתְרוֹמְמֶךָּ תְּכַבֵּדְךָ כִּי תְחַבְּקֶֽנָּה׃

Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:

9 תִּתֵּן לְרֹאשְׁךָ לִוְיַת־חֵן עֲטֶרֶת תִּפְאֶרֶת תְּמַגְּנֶֽךָּ׃

вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!

10 שְׁמַע בְּנִי וְקַח אֲמָרָי וְיִרְבּוּ לְךָ שְׁנוֹת חַיִּֽים׃

Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —

11 בְּדֶרֶךְ חָכְמָה הֹרֵתִיךָ הִדְרַכְתִּיךָ בְּמַעְגְּלֵי־יֹֽשֶׁר׃

дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:

12 בְּֽלֶכְתְּךָ לֹא־יֵצַר צַעֲדֶךָ וְאִם־תָּרוּץ לֹא תִכָּשֵֽׁל׃

коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!

13 הַחֲזֵק בַּמּוּסָר אַל־תֶּרֶף נִצְּרֶהָ כִּי־הִיא חַיֶּֽיךָ׃

Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!

14 בְּאֹרַח רְשָׁעִים אַל־תָּבֹא וְאַל־תְּאַשֵּׁר בְּדֶרֶךְ רָעִֽים׃

На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —

15 פְּרָעֵהוּ אַל־תַּעֲבָר־בּוֹ שְׂטֵה מֵעָלָיו וַעֲבֽוֹר׃

покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —

16 כִּי לֹא יִֽשְׁנוּ אִם־לֹא יָרֵעוּ וְֽנִגְזְלָה שְׁנָתָם אִם־לֹא יכשולו יַכְשִֽׁילוּ׃

бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!

17 כִּי לָחֲמוּ לֶחֶם רֶשַׁע וְיֵין חֲמָסִים יִשְׁתּֽוּ׃

Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.

18 וְאֹרַח צַדִּיקִים כְּאוֹר נֹגַהּ הוֹלֵךְ וָאוֹר עַד־נְכוֹן הַיּֽוֹם׃

А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!

19 דֶּרֶךְ רְשָׁעִים כָּֽאֲפֵלָה לֹא יָדְעוּ בַּמֶּה יִכָּשֵֽׁלוּ׃

Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.

20 בְּנִי לִדְבָרַי הַקְשִׁיבָה לַאֲמָרַי הַט־אָזְנֶֽךָ׃

Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!

21 אַל־יַלִּיזוּ מֵעֵינֶיךָ שָׁמְרֵם בְּתוֹךְ לְבָבֶֽךָ׃

Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!

22 כִּֽי־חַיִּים הֵם לְמֹצְאֵיהֶם וּֽלְכָל־בְּשָׂרוֹ מַרְפֵּֽא׃

Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.

23 מִֽכָּל־מִשְׁמָר נְצֹר לִבֶּךָ כִּֽי־מִמֶּנּוּ תּוֹצְאוֹת חַיִּֽים׃

Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.

24 הָסֵר מִמְּךָ עִקְּשׁוּת פֶּה וּלְזוּת שְׂפָתַיִם הַרְחֵק מִמֶּֽךָּ׃

Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.

25 עֵינֶיךָ לְנֹכַח יַבִּיטוּ וְעַפְעַפֶּיךָ יַיְשִׁרוּ נֶגְדֶּֽךָ׃

Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.

26 פַּלֵּס מַעְגַּל רַגְלֶךָ וְֽכָל־דְּרָכֶיךָ יִכֹּֽנוּ׃

Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:

27 אַֽל־תֵּט־יָמִין וּשְׂמֹאול הָסֵר רַגְלְךָ מֵרָֽע׃

не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!