< מִשְׁלֵי 3 >

בְּנִי תּוֹרָתִי אַל־תִּשְׁכָּח וּמִצְוֺתַי יִצֹּר לִבֶּֽךָ׃ 1
Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережу́ть твоє серце,
כִּי אֹרֶךְ יָמִים וּשְׁנוֹת חַיִּים וְשָׁלוֹם יוֹסִיפוּ לָֽךְ׃ 2
бо примно́жать для тебе вони довготу́ твоїх днів, і років життя та споко́ю!
חֶסֶד וֶאֱמֶת אַֽל־יַעַזְבֻךָ קָשְׁרֵם עַל־גַּרְגְּרוֹתֶיךָ כָּתְבֵם עַל־לוּחַ לִבֶּֽךָ׃ 3
Ми́лість та правда нехай не зали́шать тебе, — прив'яжи́ їх до шиї своєї, напиши їх на табли́ці серця свого, —
וּמְצָא־חֵן וְשֵֽׂכֶל־טוֹב בְּעֵינֵי אֱלֹהִים וְאָדָֽם׃ 4
і зна́йдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й люди́ни!
בְּטַח אֶל־יְהוָה בְּכָל־לִבֶּךָ וְאֶל־בִּֽינָתְךָ אַל־תִּשָּׁעֵֽן׃ 5
Наді́йся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
בְּכָל־דְּרָכֶיךָ דָעֵהוּ וְהוּא יְיַשֵּׁר אֹֽרְחֹתֶֽיךָ׃ 6
Пізнавай ти Його на всіх доро́гах своїх, і Він випростує твої стежки.
אַל־תְּהִי חָכָם בְּעֵינֶיךָ יְרָא אֶת־יְהוָה וְסוּר מֵרָֽע׃ 7
Не будь мудрий у власних оча́х, — бійся Господа та ухиляйся від злого!
רִפְאוּת תְּהִי לְשָׁרֶּךָ וְשִׁקּוּי לְעַצְמוֹתֶֽיךָ׃ 8
Це буде ліком для тіла твого, напо́єм для ко́стей твоїх.
כַּבֵּד אֶת־יְהוָה מֵהוֹנֶךָ וּמֵרֵאשִׁית כָּל־תְּבוּאָתֶֽךָ׃ 9
Шануй Господа із маєтку свого́, і з початку всіх пло́дів своїх, —
וְיִמָּלְאוּ אֲסָמֶיךָ שָׂבָע וְתִירוֹשׁ יְקָבֶיךָ יִפְרֹֽצוּ׃ 10
і будуть комори твої перепо́внені си́тістю, а чави́ла твої будуть перелива́тись вином молоди́м!
מוּסַר יְהוָה בְּנִי אַל־תִּמְאָס וְאַל־תָּקֹץ בְּתוֹכַחְתּֽוֹ׃ 11
Мій сину, кара́ння Господнього не відкидай, і карта́ння Його не вважай тягаре́м, —
כִּי אֶת אֲשֶׁר יֶאֱהַב יְהוָה יוֹכִיחַ וּכְאָב אֶת־בֵּן יִרְצֶֽה׃ 12
бо кого́ Господь любить, карта́є того, і кохає, немов батько сина!
אַשְׁרֵי אָדָם מָצָא חָכְמָה וְאָדָם יָפִיק תְּבוּנָֽה׃ 13
Блаженна люди́на, що мудрість знайшла, і люди́на, що розум оде́ржала,
כִּי טוֹב סַחְרָהּ מִסְּחַר־כָּסֶף וּמֵחָרוּץ תְּבוּאָתָֽהּ׃ 14
бо ліпше надба́ння її від надба́ння срібла́, і від щирого золота ліпший прибу́ток її,
יְקָרָה הִיא מפניים מִפְּנִינִים וְכָל־חֲפָצֶיךָ לֹא יִֽשְׁווּ־בָֽהּ׃ 15
дорожча за пе́рли вона, і всіляке жада́ння твоє не зрівняється з нею.
אֹרֶךְ יָמִים בִּֽימִינָהּ בִּשְׂמֹאולָהּ עֹשֶׁר וְכָבֽוֹד׃ 16
Довгість днів — у прави́ці її, багатство та слава — в ліви́ці її.
דְּרָכֶיהָ דַרְכֵי־נֹעַם וְֽכָל־נְתִיבוֹתֶיהָ שָׁלֽוֹם׃ 17
Доро́ги її — то дороги приємности, всі стежки́ її — мир.
עֵץ־חַיִּים הִיא לַמַּחֲזִיקִים בָּהּ וְֽתֹמְכֶיהָ מְאֻשָּֽׁר׃ 18
Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто де́ржить її!
יְֽהוָה בְּחָכְמָה יָֽסַד־אָרֶץ כּוֹנֵן שָׁמַיִם בִּתְבוּנָֽה׃ 19
Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив.
בְּדַעְתּוֹ תְּהוֹמוֹת נִבְקָעוּ וּשְׁחָקִים יִרְעֲפוּ־טָֽל׃ 20
Знання́м Його порозкрива́лись безо́дні, і кроплять росою ті хмари.
בְּנִי אַל־יָלֻזוּ מֵעֵינֶיךָ נְצֹר תֻּשִׁיָּה וּמְזִמָּֽה׃ 21
Мій сину, нехай від оче́й твоїх це не відхо́дить, стережи добрий розум і розважність,
וְיִֽהְיוּ חַיִּים לְנַפְשֶׁךָ וְחֵן לְגַרְגְּרֹתֶֽיךָ׃ 22
і вони будуть життям для твоєї душі, і прикра́сою шиї твоєї, —
אָז תֵּלֵךְ לָבֶטַח דַּרְכֶּךָ וְרַגְלְךָ לֹא תִגּֽוֹף׃ 23
Тоді пі́деш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикне́ться!
אִם־תִּשְׁכַּב לֹֽא־תִפְחָד וְשָׁכַבְתָּ וְֽעָרְבָה שְׁנָתֶֽךָ׃ 24
Якщо покладе́шся — не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон.
אַל־תִּירָא מִפַּחַד פִּתְאֹם וּמִשֹּׁאַת רְשָׁעִים כִּי תָבֹֽא׃ 25
Не бу́деш боятися на́глого стра́ху, ні бурі безбожних, як при́йде, —
כִּֽי־יְהוָה יִהְיֶה בְכִסְלֶךָ וְשָׁמַר רַגְלְךָ מִלָּֽכֶד׃ 26
бо твоєю надією буде Госпо́дь, і Він пильнуватиме но́гу твою, щоб вона не зловилась у пастку!
אַל־תִּמְנַע־טוֹב מִבְּעָלָיו בִּהְיוֹת לְאֵל ידיך יָדְךָ לַעֲשֽׂוֹת׃ 27
Не стримуй добра́ потребу́ючому, коли в силі твоєї руки́ це вчини́ти,
אַל־תֹּאמַר לרעיך לְרֵֽעֲךָ ׀ לֵךְ וָשׁוּב וּמָחָר אֶתֵּן וְיֵשׁ אִתָּֽךְ׃ 28
не кажи своїм ближнім: „Іди, і зно́ву прийди, а взавтра я дам“, коли маєш з собою.
אַל־תַּחֲרֹשׁ עַל־רֵעֲךָ רָעָה וְהֽוּא־יוֹשֵׁב לָבֶטַח אִתָּֽךְ׃ 29
Не вио́рюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить.
אַל־תרוב תָּרִיב עִם־אָדָם חִנָּם אִם־לֹא גְמָלְךָ רָעָֽה׃ 30
Не сварися з люди́ною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі.
אַל־תְּקַנֵּא בְּאִישׁ חָמָס וְאַל־תִּבְחַר בְּכָל־דְּרָכָֽיו׃ 31
Не за́здри наси́льникові, і ні одніє́ї з доріг його не вибирай,
כִּי תוֹעֲבַת יְהוָה נָלוֹז וְֽאֶת־יְשָׁרִים סוֹדֽוֹ׃ 32
бо бри́дить Господь крутія́ми, а з праведними в Нього дружба.
מְאֵרַת יְהוָה בְּבֵית רָשָׁע וּנְוֵה צַדִּיקִים יְבָרֵֽךְ׃ 33
Прокля́ття Господнє на домі безбожного, а ме́шкання праведних Він благосло́вить, —
אִם־לַלֵּצִים הֽוּא־יָלִיץ ולעניים וְלַעֲנָוִים יִתֶּן־חֵֽן׃ 34
з насмішників Він насміхається, а покі́рливим милість дає.
כָּבוֹד חֲכָמִים יִנְחָלוּ וּכְסִילִים מֵרִים קָלֽוֹן׃ 35
Мудрі славу вспадко́вують, а нерозумні носи́тимуть со́ром.

< מִשְׁלֵי 3 >