מִשְׁלֵי 27

1 אַֽל־תִּתְהַלֵּל בְּיוֹם מָחָר כִּי לֹא־תֵדַע מַה־יֵּלֶד יֽוֹם׃

Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.

2 יְהַלֶּלְךָ זָר וְלֹא־פִיךָ נָכְרִי וְאַל־שְׂפָתֶֽיךָ׃

Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.

3 כֹּֽבֶד־אֶבֶן וְנֵטֶל הַחוֹל וְכַעַס אֱוִיל כָּבֵד מִשְּׁנֵיהֶֽם׃

Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.

4 אַכְזְרִיּוּת חֵמָה וְשֶׁטֶף אָף וּמִי יַעֲמֹד לִפְנֵי קִנְאָֽה׃

Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?

5 טוֹבָה תּוֹכַחַת מְגֻלָּה מֵֽאַהֲבָה מְסֻתָּֽרֶת׃

Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.

6 נֶאֱמָנִים פִּצְעֵי אוֹהֵב וְנַעְתָּרוֹת נְשִׁיקוֹת שׂוֹנֵֽא׃

Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.

7 נֶפֶשׁ שְׂבֵעָה תָּבוּס נֹפֶת וְנֶפֶשׁ רְעֵבָה כָּל־מַר מָתֽוֹק׃

Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.

8 כְּצִפּוֹר נוֹדֶדֶת מִן־קִנָּהּ כֵּֽן־אִישׁ נוֹדֵד מִמְּקוֹמֽוֹ׃

Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.

9 שֶׁמֶן וּקְטֹרֶת יְשַׂמַּֽח־לֵב וּמֶתֶק רֵעֵהוּ מֵֽעֲצַת־נָֽפֶשׁ׃

Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.

10 רֵֽעֲךָ ורעה וְרֵעַ אָבִיךָ אַֽל־תַּעֲזֹב וּבֵית אָחִיךָ אַל־תָּבוֹא בְּיוֹם אֵידֶךָ טוֹב שָׁכֵן קָרוֹב מֵאָח רָחֽוֹק׃

Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!

11 חֲכַם בְּנִי וְשַׂמַּח לִבִּי וְאָשִׁיבָה חֹרְפִי דָבָֽר׃

Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.

12 עָרוּם רָאָה רָעָה נִסְתָּר פְּתָאיִם עָבְרוּ נֶעֱנָֽשׁוּ׃

Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.

13 קַח־בִּגְדוֹ כִּי־עָרַב זָר וּבְעַד נָכְרִיָּה חַבְלֵֽהוּ׃

Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.

14 מְבָרֵךְ רֵעֵהוּ ׀ בְּקוֹל גָּדוֹל בַּבֹּקֶר הַשְׁכֵּים קְלָלָה תֵּחָשֶׁב לֽוֹ׃

Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.

15 דֶּלֶף טוֹרֵד בְּיוֹם סַגְרִיר וְאֵשֶׁת מדונים מִדְיָנִים נִשְׁתָּוָֽה׃

Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:

16 צֹפְנֶיהָ צָֽפַן־רוּחַ וְשֶׁמֶן יְמִינוֹ יִקְרָֽא׃

хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.

17 בַּרְזֶל בְּבַרְזֶל יָחַד וְאִישׁ יַחַד פְּנֵֽי־רֵעֵֽהוּ׃

Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.

18 נֹצֵר תְּאֵנָה יֹאכַל פִּרְיָהּ וְשֹׁמֵר אֲדֹנָיו יְכֻבָּֽד׃

Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.

19 כַּמַּיִם הַפָּנִים לַפָּנִים כֵּן לֵֽב־הָאָדָם לָאָדָֽם׃

Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.

20 שְׁאוֹל ואבדה וַאֲבַדּוֹ לֹא תִשְׂבַּעְנָה וְעֵינֵי הָאָדָם לֹא תִשְׂבַּֽעְנָה׃ (Sheol h7585)

Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни. (Sheol h7585)

21 מַצְרֵף לַכֶּסֶף וְכוּר לַזָּהָב וְאִישׁ לְפִי מַהֲלָלֽוֹ׃

Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.

22 אִם תִּכְתּֽוֹשׁ־אֶת־הָאֱוִיל ׀ בַּֽמַּכְתֵּשׁ בְּתוֹךְ הָרִיפוֹת בַּֽעֱלִי לֹא־תָסוּר מֵעָלָיו אִוַּלְתּֽוֹ׃

Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!

23 יָדֹעַ תֵּדַע פְּנֵי צֹאנֶךָ שִׁית לִבְּךָ לַעֲדָרִֽים׃

До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,

24 כִּי לֹא לְעוֹלָם חֹסֶן וְאִם־נֵזֶר לְדוֹר דור וָדֽוֹר׃

бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?

25 גָּלָה חָצִיר וְנִרְאָה־דֶשֶׁא וְנֶאֶסְפוּ עִשְּׂבוֹת הָרִֽים׃

Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —

26 כְּבָשִׂים לִלְבוּשֶׁךָ וּמְחִיר שָׂדֶה עַתּוּדִֽים׃

будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,

27 וְדֵי ׀ חֲלֵב עִזִּים לְֽלַחְמְךָ לְלֶחֶם בֵּיתֶךָ וְחַיִּים לְנַעֲרוֹתֶֽיךָ׃

і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.