איוב 8

1 וַיַּעַן בִּלְדַּד הַשּׁוּחִי וַיֹאמַֽר׃

І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:

2 עַד־אָן תְּמַלֶּל־אֵלֶּה וְרוּחַ כַּבִּיר אִמְרֵי־פִֽיךָ׃

„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?

3 הַאֵל יְעַוֵּת מִשְׁפָּט וְאִם־שַׁדַּי יְעַוֵּֽת־צֶֽדֶק׃

Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?

4 אִם־בָּנֶיךָ חָֽטְאוּ־לוֹ וַֽיְשַׁלְּחֵם בְּיַד־פִּשְׁעָֽם׃

Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!

5 אִם־אַתָּה תְּשַׁחֵר אֶל־אֵל וְאֶל־שַׁדַּי תִּתְחַנָּֽן׃

Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,

6 אִם־זַךְ וְיָשָׁר אָתָּה כִּי־עַתָּה יָעִיר עָלֶיךָ וְשִׁלַּם נְוַת צִדְקֶֽךָ׃

якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,

7 וְהָיָה רֵאשִׁיתְךָ מִצְעָר וְאַחֲרִיתְךָ יִשְׂגֶּה מְאֹֽד׃

і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!

8 כִּֽי־שְׁאַל־נָא לְדֹר רִישׁוֹן וְכוֹנֵן לְחֵקֶר אֲבוֹתָֽם׃

Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —

9 כִּֽי־תְמוֹל אֲנַחְנוּ וְלֹא נֵדָע כִּי צֵל יָמֵינוּ עֲלֵי־אָֽרֶץ׃

бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —

10 הֲלֹא־הֵם יוֹרוּךָ יֹאמְרוּ לָךְ וּמִלִּבָּם יוֹצִאוּ מִלִּֽים׃

отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:

11 הֲיִֽגְאֶה־גֹּמֶא בְּלֹא בִצָּה יִשְׂגֶּה־אָחוּ בְלִי־מָֽיִם׃

Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?

12 עֹדֶנּוּ בְאִבּוֹ לֹא יִקָּטֵף וְלִפְנֵי כָל־חָצִיר יִיבָֽשׁ׃

Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:

13 כֵּן אָרְחוֹת כָּל־שֹׁכְחֵי אֵל וְתִקְוַת חָנֵף תֹּאבֵֽד׃

отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,

14 אֲשֶׁר־יָקוֹט כִּסְלוֹ וּבֵית עַכָּבִישׁ מִבְטַחֽוֹ׃

бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність

15 יִשָּׁעֵן עַל־בֵּיתוֹ וְלֹא יַעֲמֹד יַחֲזִיק בּוֹ וְלֹא יָקֽוּם׃

На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.

16 רָטֹב הוּא לִפְנֵי־שָׁמֶשׁ וְעַל גַּנָּתוֹ יֹֽנַקְתּוֹ תֵצֵֽא׃

Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —

17 עַל־גַּל שָֽׁרָשָׁיו יְסֻבָּכוּ בֵּית אֲבָנִים יֶחֱזֶֽה׃

на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:

18 אִם־יְבַלְּעֶנּוּ מִמְּקוֹמוֹ וְכִחֶשׁ בּוֹ לֹא רְאִיתִֽיךָ׃

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!

19 הֶן־הוּא מְשׂוֹשׂ דַּרְכּוֹ וּמֵעָפָר אַחֵר יִצְמָֽחוּ׃

Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.

20 הֶן־אֵל לֹא יִמְאַס־תָּם וְלֹֽא־יַחֲזִיק בְּיַד־מְרֵעִֽים׃

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,

21 עַד־יְמַלֵּה שְׂחוֹק פִּיךָ וּשְׂפָתֶיךָ תְרוּעָֽה׃

аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...

22 שֹׂנְאֶיךָ יִלְבְּשׁוּ־בֹשֶׁת וְאֹהֶל רְשָׁעִים אֵינֶֽנּוּ׃

Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“