איוב 6

1 וַיַּעַן אִיּוֹב וַיֹּאמַֽר׃

А Йов відповів та й сказав:

2 לוּ שָׁקוֹל יִשָּׁקֵל כַּעְשִׂי והיתי וְהַוָּתִי בְּֽמֹאזְנַיִם יִשְׂאוּ־יָֽחַד׃

„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

3 כִּֽי־עַתָּה מֵחוֹל יַמִּים יִכְבָּד עַל־כֵּן דְּבָרַי לָֽעוּ׃

то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

4 כִּי חִצֵּי שַׁדַּי עִמָּדִי אֲשֶׁר חֲמָתָם שֹׁתָה רוּחִי בִּעוּתֵי אֱלוֹהַּ יַֽעַרְכֽוּנִי׃

Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

5 הֲיִֽנְהַק־פֶּרֶא עֲלֵי־דֶשֶׁא אִם יִגְעֶה־שּׁוֹר עַל־בְּלִילֽוֹ׃

Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6 הֲיֵאָכֵל תָּפֵל מִבְּלִי־מֶלַח אִם־יֶשׁ־טַעַם בְּרִיר חַלָּמֽוּת׃

Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

7 מֵאֲנָה לִנְגּוֹעַ נַפְשִׁי הֵמָּה כִּדְוֵי לַחְמִֽי׃

Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

8 מִֽי־יִתֵּן תָּבוֹא שֶֽׁאֱלָתִי וְתִקְוָתִי יִתֵּן אֱלֽוֹהַּ׃

О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

9 וְיֹאֵל אֱלוֹהַּ וִֽידַכְּאֵנִי יַתֵּר יָדוֹ וִֽיבַצְּעֵֽנִי׃

О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

10 וּתְהִי עוֹד ׀ נֶחָמָתִי וַאֲסַלְּדָה בְחִילָה לֹא יַחְמוֹל כִּי־לֹא כִחַדְתִּי אִמְרֵי קָדֽוֹשׁ׃

то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

11 מַה־כֹּחִי כִֽי־אֲיַחֵל וּמַה־קִּצִּי כִּֽי־אַאֲרִיךְ נַפְשִֽׁי׃

Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

12 אִם־כֹּחַ אֲבָנִים כֹּחִי אִֽם־בְּשָׂרִי נָחֽוּשׁ׃

Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

13 הַאִם אֵין עֶזְרָתִי בִי וְתֻשִׁיָּה נִדְּחָה מִמֶּֽנִּי׃

Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

14 לַמָּס מֵרֵעֵהוּ חָסֶד וְיִרְאַת שַׁדַּי יַעֲזֽוֹב׃

Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

15 אַחַי בָּגְדוּ כְמוֹ־נָחַל כַּאֲפִיק נְחָלִים יַעֲבֹֽרוּ׃

Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

16 הַקֹּדְרִים מִנִּי־קָרַח עָלֵימוֹ יִתְעַלֶּם־שָֽׁלֶג׃

темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

17 בְּעֵת יְזֹרְבוּ נִצְמָתוּ בְּחֻמּוֹ נִדְעֲכוּ מִמְּקוֹמָֽם׃

Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

18 יִלָּפְתוּ אָרְחוֹת דַּרְכָּם יַעֲלוּ בַתֹּהוּ וְיֹאבֵֽדוּ׃

Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

19 הִבִּיטוּ אָרְחוֹת תֵּמָא הֲלִיכֹת שְׁבָא קִוּוּ־לָֽמוֹ׃

Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

20 בֹּשׁוּ כִּֽי־בָטָח בָּאוּ עָדֶיהָ וַיֶּחְפָּֽרוּ׃

І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

21 כִּֽי־עַתָּה הֱיִיתֶם לא לוֹ תִּֽרְאוּ חֲתַת וַתִּירָֽאוּ׃

Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

22 הֲ‍ֽכִי־אָמַרְתִּי הָבוּ לִי וּמִכֹּחֲכֶם שִׁחֲדוּ בַעֲדִֽי׃

Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

23 וּמַלְּטוּנִי מִיַּד־צָר וּמִיַּד עָרִיצִים תִּפְדּֽוּנִי׃

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

24 הוֹרוּנִי וַאֲנִי אַחֲרִישׁ וּמַה־שָּׁגִיתִי הָבִינוּ לִֽי׃

Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

25 מַה־נִּמְרְצוּ אִמְרֵי־יֹשֶׁר וּמַה־יּוֹכִיחַ הוֹכֵחַ מִכֶּֽם׃

Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

26 הַלְהוֹכַח מִלִּים תַּחְשֹׁבוּ וּלְרוּחַ אִמְרֵי נֹאָֽשׁ׃

Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

27 אַף־עַל־יָתוֹם תַּפִּילוּ וְתִכְרוּ עַל־רֵֽיעֲכֶֽם׃

і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

28 וְעַתָּה הוֹאִילוּ פְנוּ־בִי וְעַל־פְּנֵיכֶם אִם־אֲכַזֵּֽב׃

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

29 שֻֽׁבוּ־נָא אַל־תְּהִי עַוְלָה ושבי וְשׁוּבוּ עוֹד צִדְקִי־בָֽהּ׃

Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

30 הֲיֵשׁ־בִּלְשׁוֹנִי עַוְלָה אִם־חִכִּי לֹא־יָבִין הַוּֽוֹת׃

Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?