איוב 41
| תִּמְשֹׁךְ לִוְיָתָן בְּחַכָּה וּבְחֶבֶל תַּשְׁקִיעַ לְשֹׁנֽוֹ׃ | 1 |
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
| הֲתָשִׂים אַגְמוֹן בְּאַפּוֹ וּבְחוֹחַ תִּקּוֹב לֶֽחֱיוֹ׃ | 2 |
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
| הֲיַרְבֶּה אֵלֶיךָ תַּחֲנוּנִים אִם־יְדַבֵּר אֵלֶיךָ רַכּֽוֹת׃ | 3 |
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
| הֲיִכְרֹת בְּרִית עִמָּךְ תִּקָּחֶנּוּ לְעֶבֶד עוֹלָֽם׃ | 4 |
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
| הֽ͏ַתְשַׂחֶק־בּוֹ כַּצִּפּוֹר וְתִקְשְׁרֶנּוּ לְנַעֲרוֹתֶֽיךָ׃ | 5 |
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
| יִכְרוּ עָלָיו חַבָּרִים יֶחֱצוּהוּ בֵּין כְּֽנַעֲנִֽים׃ | 6 |
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
| הַֽתְמַלֵּא בְשֻׂכּוֹת עוֹרוֹ וּבְצִלְצַל דָּגִים רֹאשֽׁוֹ׃ | 7 |
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
| שִׂים־עָלָיו כַּפֶּךָ זְכֹר מִלְחָמָה אַל־תּוֹסַֽף׃ | 8 |
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
| הֵן־תֹּחַלְתּוֹ נִכְזָבָה הֲגַם אֶל־מַרְאָיו יֻטָֽל׃ | 9 |
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
| לֹֽא־אַכְזָר כִּי יְעוּרֶנּוּ וּמִי הוּא לְפָנַי יִתְיַצָּֽב׃ | 10 |
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
| מִי הִקְדִּימַנִי וַאֲשַׁלֵּם תַּחַת כָּל־הַשָּׁמַיִם לִי־הֽוּא׃ | 11 |
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
| לא־לֽוֹ־אַחֲרִישׁ בַּדָּיו וּדְבַר־גְּבוּרוֹת וְחִין עֶרְכּֽוֹ׃ | 12 |
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
| מִֽי־גִלָּה פְּנֵי לְבוּשׁוֹ בְּכֶפֶל רִסְנוֹ מִי יָבֽוֹא׃ | 13 |
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
| דַּלְתֵי פָנָיו מִי פִתֵּחַ סְבִיבוֹת שִׁנָּיו אֵימָֽה׃ | 14 |
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
| גַּאֲוָה אֲפִיקֵי מָֽגִנִּים סָגוּר חוֹתָם צָֽר׃ | 15 |
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
| אֶחָד בְּאֶחָד יִגַּשׁוּ וְרוּחַ לֹא־יָבוֹא בֵֽינֵיהֶֽם׃ | 16 |
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
| אִישׁ־בְּאָחִיהוּ יְדֻבָּקוּ יִתְלַכְּדוּ וְלֹא יִתְפָּרָֽדוּ׃ | 17 |
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
| עֲֽטִישֹׁתָיו תָּהֶל אוֹר וְעֵינָיו כְּעַפְעַפֵּי־שָֽׁחַר׃ | 18 |
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
| מִפִּיו לַפִּידִים יַהֲלֹכוּ כִּידוֹדֵי אֵשׁ יִתְמַלָּֽטוּ׃ | 19 |
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
| מִנְּחִירָיו יֵצֵא עָשָׁן כְּדוּד נָפוּחַ וְאַגְמֹֽן׃ | 20 |
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
| נַפְשׁוֹ גֶּחָלִים תְּלַהֵט וְלַהַב מִפִּיו יֵצֵֽא׃ | 21 |
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
| בְּֽצַוָּארוֹ יָלִין עֹז וּלְפָנָיו תָּדוּץ דְּאָבָֽה׃ | 22 |
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
| מַפְּלֵי בְשָׂרוֹ דָבֵקוּ יָצוּק עָלָיו בַּל־יִמּֽוֹט׃ | 23 |
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
| לִבּוֹ יָצוּק כְּמוֹ־אָבֶן וְיָצוּק כְּפֶלַח תַּחְתִּֽית׃ | 24 |
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
| מִשֵּׂתוֹ יָגוּרוּ אֵלִים מִשְּׁבָרִים יִתְחַטָּֽאוּ׃ | 25 |
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
| מַשִּׂיגֵהוּ חֶרֶב בְּלִי תָקוּם חֲנִית מַסָּע וְשִׁרְיָֽה׃ | 26 |
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
| יַחְשֹׁב לְתֶבֶן בַּרְזֶל לְעֵץ רִקָּבוֹן נְחוּשָֽׁה׃ | 27 |
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
| לֹֽא־יַבְרִיחֶנּוּ בֶן־קָשֶׁת לְקַשׁ נֶהְפְּכוּ־לוֹ אַבְנֵי־קָֽלַע׃ | 28 |
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
| כְּקַשׁ נֶחְשְׁבוּ תוֹתָח וְיִשְׂחַק לְרַעַשׁ כִּידֽוֹן׃ | 29 |
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
| תַּחְתָּיו חַדּוּדֵי חָרֶשׂ יִרְפַּד חָרוּץ עֲלֵי־טִֽיט׃ | 30 |
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
| יַרְתִּיחַ כַּסִּיר מְצוּלָה יָם יָשִׂים כַּמֶּרְקָחָֽה׃ | 31 |
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
| אַחֲרָיו יָאִיר נָתִיב יַחְשֹׁב תְּהוֹם לְשֵׂיבָֽה׃ | 32 |
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
| אֵֽין־עַל־עָפָר מָשְׁלוֹ הֶעָשׂוּ לִבְלִי־חָֽת׃ | 33 |
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
| אֵֽת־כָּל־גָּבֹהַּ יִרְאֶה הוּא מֶלֶךְ עַל־כָּל־בְּנֵי־שָֽׁחַץ׃ | 34 |
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
