איוב 22

1 וַיַּעַן אֱלִיפַז הַֽתֵּמָנִי וַיֹּאמַֽר׃

І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 הַלְאֵל יִסְכָּן־גָּבֶר כִּֽי־יִסְכֹּן עָלֵימוֹ מַשְׂכִּֽיל׃

„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!

3 הַחֵפֶץ לְשַׁדַּי כִּי תִצְדָּק וְאִם־בֶּצַע כִּֽי־תַתֵּם דְּרָכֶֽיךָ׃

Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?

4 הֲֽמִיִּרְאָתְךָ יֹכִיחֶךָ יָבוֹא עִמְּךָ בַּמִּשְׁפָּֽט׃

Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?

5 הֲלֹא רָעָֽתְךָ רַבָּה וְאֵֽין־קֵץ לַעֲוֺנֹתֶֽיךָ׃

Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!

6 כִּֽי־תַחְבֹּל אַחֶיךָ חִנָּם וּבִגְדֵי עֲרוּמִּים תַּפְשִֽׁיט׃

Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!

7 לֹא־מַיִם עָיֵף תַּשְׁקֶה וּמֵרָעֵב תִּֽמְנַֽע־לָֽחֶם׃

Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.

8 וְאִישׁ זְרוֹעַ לוֹ הָאָרֶץ וּנְשׂוּא פָנִים יֵשֶׁב בָּֽהּ׃

А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.

9 אַלְמָנוֹת שִׁלַּחְתָּ רֵיקָם וּזְרֹעוֹת יְתֹמִים יְדֻכָּֽא׃

Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —

10 עַל־כֵּן סְבִיבוֹתֶיךָ פַחִים וִֽיבַהֶלְךָ פַּחַד פִּתְאֹֽם׃

тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,

11 אוֹ־חֹשֶׁךְ לֹֽא־תִרְאֶה וְֽשִׁפְעַת־מַיִם תְּכַסֶּֽךָּ׃

твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.

12 הֲ‍ֽלֹא־אֱלוֹהַּ גֹּבַהּ שָׁמָיִם וּרְאֵה רֹאשׁ כּוֹכָבִים כִּי־רָֽמּוּ׃

Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!

13 וְֽאָמַרְתָּ מַה־יָּדַֽע אֵל הַבְעַד עֲרָפֶל יִשְׁפּֽוֹט׃

А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?

14 עָבִים סֵֽתֶר־לוֹ וְלֹא יִרְאֶה וְחוּג שָׁמַיִם יִתְהַלָּֽךְ׃

Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.

15 הַאֹרַח עוֹלָם תִּשְׁמֹר אֲשֶׁר דָּרְכוּ מְתֵי־אָֽוֶן׃

Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,

16 אֲשֶֽׁר־קֻמְּטוּ וְלֹא־עֵת נָהָר יוּצַק יְסוֹדָֽם׃

що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,

17 הָאֹמְרִים לָאֵל סוּר מִמֶּנּוּ וּמַה־יִּפְעַל שַׁדַּי לָֽמוֹ׃

що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“

18 וְהוּא מִלֵּא בָתֵּיהֶם טוֹב וַעֲצַת רְשָׁעִים רָחֲקָה מֶֽנִּי׃

А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!

19 יִרְאוּ צַדִּיקִים וְיִשְׂמָחוּ וְנָקִי יִלְעַג־לָֽמוֹ׃

Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:

20 אִם־לֹא נִכְחַד קִימָנוּ וְיִתְרָם אָכְלָה אֵֽשׁ׃

„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“

21 הַסְכֶּן־נָא עִמּוֹ וּשְׁלם בָּהֶם תְּֽבוֹאַתְךָ טוֹבָֽה׃

Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.

22 קַח־נָא מִפִּיו תּוֹרָה וְשִׂים אֲמָרָיו בִּלְבָבֶֽךָ׃

Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.

23 אִם־תָּשׁוּב עַד־שַׁדַּי תִּבָּנֶה תַּרְחִיק עַוְלָה מֵאָהֳלֶֽךָ׃

Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.

24 וְשִׁית־עַל־עָפָר בָּצֶר וּבְצוּר נְחָלִים אוֹפִֽיר׃

І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —

25 וְהָיָה שַׁדַּי בְּצָרֶיךָ וְכֶסֶף תּוֹעָפוֹת לָֽךְ׃

і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!

26 כִּי־אָז עַל־שַׁדַּי תִּתְעַנָּג וְתִשָּׂא אֶל־אֱלוֹהַּ פָּנֶֽיךָ׃

Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —

27 תַּעְתִּיר אֵלָיו וְיִשְׁמָעֶךָּ וּנְדָרֶיךָ תְשַׁלֵּֽם׃

будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.

28 וְֽתִגְזַר־אוֹמֶר וְיָקָם לָךְ וְעַל־דְּרָכֶיךָ נָגַֽהּ אֽוֹר׃

А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.

29 כִּֽי־הִשְׁפִּילוּ וַתֹּאמֶר גֵּוָה וְשַׁח עֵינַיִם יוֹשִֽׁעַ׃

Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.

30 יֽ͏ְמַלֵּט אִֽי־נָקִי וְנִמְלַט בְּבֹר כַּפֶּֽיךָ׃

Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.