< תהילים 136 >
הוֹדוּ לַיהֹוָה כִּי־טוֹב כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 1 |
Дя́куйте Господу, — добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!
הוֹדוּ לֵאלֹהֵי הָאֱלֹהִים כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 2 |
Дя́куйте Богу богі́в, бо навіки Його милосердя!
הוֹדוּ לַאֲדֹנֵי הָאֲדֹנִים כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 3 |
Дя́куйте Влади́ці влади́к, бо навіки Його милосердя!
לְעֹשֵׂה נִפְלָאוֹת גְּדֹלוֹת לְבַדּוֹ כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 4 |
Тому, хто чу́да великі Єди́ний вчиня́є, бо навіки Його милосердя!
לְעֹשֵׂה הַשָּׁמַיִם בִּתְבוּנָה כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 5 |
Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!
לְרֹקַע הָאָרֶץ עַל־הַמָּיִם כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 6 |
Хто землю простя́г над водою, бо навіки Його милосердя!
לְעֹשֵׂה אוֹרִים גְּדֹלִים כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 7 |
Хто світи́ла великі вчинив, бо навіки Його милосердя!
אֶת־הַשֶּׁמֶשׁ לְמֶמְשֶׁלֶת בַּיּוֹם כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 8 |
сонце, щоб вдень панува́ло воно, бо навіки Його милосердя!
אֶת־הַיָּרֵחַ וְכוֹכָבִים לְמֶמְשְׁלוֹת בַּלָּיְלָה כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 9 |
місяця й зорі, щоб вони панува́ли вночі, бо навіки Його милосердя!
לְמַכֵּה מִצְרַיִם בִּבְכוֹרֵיהֶם כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 10 |
Хто Єгипет побив був у їхніх перворі́дних, бо навіки Його милосердя!
וַיּוֹצֵא יִשְׂרָאֵל מִתּוֹכָם כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 11 |
і Ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя!
בְּיָד חֲזָקָה וּבִזְרוֹעַ נְטוּיָה כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 12 |
рукою міцно́ю й раме́ном простя́гненим, бо навіки Його милосердя!
לְגֹזֵר יַם־סוּף לִגְזָרִים כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 13 |
Хто море Червоне розтя́в на части́ни, бо навіки Його милосердя!
וְהֶעֱבִיר יִשְׂרָאֵל בְּתוֹכוֹ כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 14 |
і серед нього Ізраїля перепрова́див, бо навіки Його милосердя!
וְנִעֵר פַּרְעֹה וְחֵילוֹ בְיַם־סוּף כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 15 |
і фараона та ві́йсько його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя!
לְמוֹלִיךְ עַמּוֹ בַּמִּדְבָּר כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 16 |
Хто провадив наро́д Свій в пустині, бо навіки Його милосердя!
לְמַכֵּה מְלָכִים גְּדֹלִים כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 17 |
Хто великих царів повбива́в, бо навіки Його милосердя!
וַֽיַּהֲרֹג מְלָכִים אַדִּירִים כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 18 |
і поту́жних царів переби́в, бо навіки Його милосердя!
לְסִיחוֹן מֶלֶךְ הָאֱמֹרִי כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 19 |
Сиго́на, царя аморе́ян, бо навіки Його милосердя!
וּלְעוֹג מֶלֶךְ הַבָּשָׁן כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 20 |
і О́ґа, Баша́ну царя, бо навіки Його милосердя!
וְנָתַן אַרְצָם לְנַחֲלָה כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 21 |
і Хто землю їхню дав на спа́дщину, бо навіки Його милосердя!
נַחֲלָה לְיִשְׂרָאֵל עַבְדּוֹ כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 22 |
на спа́док Ізра́їлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!
שֶׁבְּשִׁפְלֵנוּ זָכַר לָנוּ כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 23 |
Хто про нас пам'ята́в у пони́женні нашім, бо навіки Його милосердя!
וַיִּפְרְקֵנוּ מִצָּרֵינוּ כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 24 |
і від ворогів наших ви́зволив нас, бо навіки Його милосердя!
נֹתֵן לֶחֶם לְכׇל־בָּשָׂר כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 25 |
Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!
הוֹדוּ לְאֵל הַשָּׁמָיִם כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃ | 26 |
Дя́куйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!