תהילים 107

1 הֹדוּ לַיהֹוָה כִּי־טוֹב כִּי לְעוֹלָם חַסְדּֽוֹ׃

„Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“

2 יֹאמְרוּ גְּאוּלֵי יְהֹוָה אֲשֶׁר גְּאָלָם מִיַּד־צָֽר׃

хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,

3 וּֽמֵאֲרָצוֹת קִבְּצָם מִמִּזְרָח וּמִֽמַּעֲרָב מִצָּפוֹן וּמִיָּֽם׃

і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!

4 תָּעוּ בַמִּדְבָּר בִּישִׁימוֹן דָּרֶךְ עִיר מוֹשָׁב לֹא מָצָֽאוּ׃

Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,

5 רְעֵבִים גַּם־צְמֵאִים נַפְשָׁם בָּהֶם תִּתְעַטָּֽף׃

голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.

6 וַיִּצְעֲקוּ אֶל־יְהֹוָה בַּצַּר לָהֶם מִמְּצוּקוֹתֵיהֶם יַצִּילֵֽם׃

І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!

7 וַֽיַּדְרִיכֵם בְּדֶרֶךְ יְשָׁרָה לָלֶכֶת אֶל־עִיר מוֹשָֽׁב׃

І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.

8 יוֹדוּ לַיהֹוָה חַסְדּוֹ וְנִפְלְאוֹתָיו לִבְנֵי אָדָֽם׃

Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,

9 כִּֽי־הִשְׂבִּיעַ נֶפֶשׁ שֹׁקֵקָה וְנֶפֶשׁ רְעֵבָה מִלֵּא־טֽוֹב׃

бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!

10 יֹשְׁבֵי חֹשֶׁךְ וְצַלְמָוֶת אֲסִירֵי עֳנִי וּבַרְזֶֽל׃

Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,

11 כִּֽי־הִמְרוּ אִמְרֵי־אֵל וַעֲצַת עֶלְיוֹן נָאָֽצוּ׃

бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.

12 וַיַּכְנַע בֶּעָמָל לִבָּם כָּשְׁלוּ וְאֵין עֹזֵֽר׃

Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,

13 וַיִּזְעֲקוּ אֶל־יְהֹוָה בַּצַּר לָהֶם מִמְּצֻקוֹתֵיהֶם יוֹשִׁיעֵֽם׃

і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!

14 יוֹצִיאֵם מֵחֹשֶׁךְ וְצַלְמָוֶת וּמוֹסְרוֹתֵיהֶם יְנַתֵּֽק׃

І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.

15 יוֹדוּ לַיהֹוָה חַסְדּוֹ וְנִפְלְאוֹתָיו לִבְנֵי אָדָֽם׃

Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,

16 כִּֽי־שִׁבַּר דַּלְתוֹת נְחֹשֶׁת וּבְרִיחֵי בַרְזֶל גִּדֵּֽעַ׃

бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!

17 אֱוִלִים מִדֶּרֶךְ פִּשְׁעָם וּֽמֵעֲוֺנֹתֵיהֶם יִתְעַנּֽוּ׃

Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.

18 כׇּל־אֹכֶל תְּתַעֵב נַפְשָׁם וַיַּגִּיעוּ עַד־שַׁעֲרֵי־מָֽוֶת׃

Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,

19 וַיִּזְעֲקוּ אֶל־יְהֹוָה בַּצַּר לָהֶם מִמְּצֻקוֹתֵיהֶם יוֹשִׁיעֵֽם׃

і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —

20 יִשְׁלַח דְּבָרוֹ וְיִרְפָּאֵם וִימַלֵּט מִשְּׁחִֽיתוֹתָֽם׃

Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!

21 יוֹדוּ לַיהֹוָה חַסְדּוֹ וְנִפְלְאוֹתָיו לִבְנֵי אָדָֽם׃

Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,

22 וְיִזְבְּחוּ זִבְחֵי תוֹדָה וִיסַפְּרוּ מַעֲשָׂיו בְּרִנָּֽה׃

і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!

23 ׆ יוֹרְדֵי הַיָּם בׇּאֳנִיּוֹת עֹשֵׂי מְלָאכָה בְּמַיִם רַבִּֽים׃

Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —

24 ׆ הֵמָּה רָאוּ מַעֲשֵׂי יְהֹוָה וְנִפְלְאוֹתָיו בִּמְצוּלָֽה׃

вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!

25 ׆ וַיֹּאמֶר וַֽיַּעֲמֵד רוּחַ סְעָרָה וַתְּרוֹמֵם גַּלָּֽיו׃

Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,

26 ׆ יַעֲלוּ שָׁמַיִם יֵרְדוּ תְהוֹמוֹת נַפְשָׁם בְּרָעָה תִתְמוֹגָֽג׃

до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!

27 ׆ יָחוֹגּוּ וְיָנוּעוּ כַּשִּׁכּוֹר וְכׇל־חׇכְמָתָם תִּתְבַּלָּֽע׃

Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!

28 ׆ וַיִּצְעֲקוּ אֶל־יְהֹוָה בַּצַּר לָהֶם וּֽמִמְּצוּקֹתֵיהֶם יוֹצִיאֵֽם׃

Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!

29 יָקֵם סְעָרָה לִדְמָמָה וַיֶּחֱשׁוּ גַּלֵּיהֶֽם׃

Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,

30 וַיִּשְׂמְחוּ כִֽי־יִשְׁתֹּקוּ וַיַּנְחֵם אֶל־מְחוֹז חֶפְצָֽם׃

і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.

31 יוֹדוּ לַיהֹוָה חַסְדּוֹ וְנִפְלְאוֹתָיו לִבְנֵי אָדָֽם׃

Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!

32 וִֽירוֹמְמוּהוּ בִּקְהַל־עָם וּבְמוֹשַׁב זְקֵנִים יְהַלְלֽוּהוּ׃

Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!

33 יָשֵׂם נְהָרוֹת לְמִדְבָּר וּמֹצָאֵי מַיִם לְצִמָּאֽוֹן׃

Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,

34 אֶרֶץ פְּרִי לִמְלֵחָה מֵרָעַת יוֹשְׁבֵי בָֽהּ׃

плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.

35 יָשֵׂם מִדְבָּר לַאֲגַם־מַיִם וְאֶרֶץ צִיָּה לְמֹצָאֵי מָֽיִם׃

Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,

36 וַיּוֹשֶׁב שָׁם רְעֵבִים וַיְכוֹנְנוּ עִיר מוֹשָֽׁב׃

і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,

37 וַיִּזְרְעוּ שָׂדוֹת וַיִּטְּעוּ כְרָמִים וַיַּעֲשׂוּ פְּרִי תְבוּאָֽה׃

і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!

38 וַיְבָרְכֵם וַיִּרְבּוּ מְאֹד וּבְהֶמְתָּם לֹא יַמְעִֽיט׃

І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!

39 וַיִּמְעֲטוּ וַיָּשֹׁחוּ מֵעֹצֶר רָעָה וְיָגֽוֹן׃

Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.

40 ׆ שֹׁפֵךְ בּוּז עַל־נְדִיבִים וַיַּתְעֵם בְּתֹהוּ לֹא־דָֽרֶךְ׃

Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,

41 וַיְשַׂגֵּב אֶבְיוֹן מֵעוֹנִי וַיָּשֶׂם כַּצֹּאן מִשְׁפָּחֽוֹת׃

а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.

42 יִרְאוּ יְשָׁרִים וְיִשְׂמָחוּ וְכׇל־עַוְלָה קָפְצָה פִּֽיהָ׃

Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.

43 מִי־חָכָם וְיִשְׁמׇר־אֵלֶּה וְיִתְבּוֹנְנוּ חַֽסְדֵי יְהֹוָֽה׃

Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!