מִשְׁלֵי 31

1 דִּבְרֵי לְמוּאֵל מֶלֶךְ מַשָּׂא אֲֽשֶׁר־יִסְּרַתּוּ אִמּֽוֹ׃

Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:

2 מַה־בְּרִי וּמַֽה־בַּר־בִּטְנִי וּמֶה בַּר־נְדָרָֽי׃

„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?

3 אַל־תִּתֵּן לַנָּשִׁים חֵילֶךָ וּדְרָכֶיךָ לַֽמְחוֹת מְלָכִֽין׃

Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!

4 אַל לַֽמְלָכִים ׀ לְֽמוֹאֵל אַל לַֽמְלָכִים שְׁתוֹ־יָיִן וּלְרוֹזְנִים (או) [אֵי] שֵׁכָֽר׃

Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,

5 פֶּן־יִשְׁתֶּה וְיִשְׁכַּח מְחֻקָּק וִישַׁנֶּה דִּין כׇּל־בְּנֵי־עֹֽנִי׃

щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!

6 תְּנוּ־שֵׁכָר לְאוֹבֵד וְיַיִן לְמָרֵי נָֽפֶשׁ׃

Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:

7 יִשְׁתֶּה וְיִשְׁכַּח רִישׁוֹ וַעֲמָלוֹ לֹא יִזְכׇּר־עֽוֹד׃

він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!

8 פְּתַח־פִּיךָ לְאִלֵּם אֶל־דִּין כׇּל־בְּנֵי חֲלֽוֹף׃

Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.

9 פְּתַח־פִּיךָ שְׁפׇט־צֶדֶק וְדִין עָנִי וְאֶבְיֽוֹן׃

Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.

10 אֵֽשֶׁת־חַיִל מִי יִמְצָא וְרָחֹק מִפְּנִינִים מִכְרָֽהּ׃

Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:

11 בָּטַח בָּהּ לֵב בַּעְלָהּ וְשָׁלָל לֹא יֶחְסָֽר׃

довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!

12 גְּמָלַתְהוּ טוֹב וְלֹא־רָע כֹּל יְמֵי חַיֶּֽיהָ׃

Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.

13 דָּרְשָׁה צֶמֶר וּפִשְׁתִּים וַתַּעַשׂ בְּחֵפֶץ כַּפֶּֽיהָ׃

Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.

14 הָיְתָה כׇּאֳנִיּוֹת סוֹחֵר מִמֶּרְחָק תָּבִיא לַחְמָֽהּ׃

Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.

15 וַתָּקׇם ׀ בְּעוֹד לַיְלָה וַתִּתֵּן טֶרֶף לְבֵיתָהּ וְחֹק לְנַעֲרֹתֶֽיהָ׃

І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.

16 זָֽמְמָה שָׂדֶה וַתִּקָּחֵהוּ מִפְּרִי כַפֶּיהָ (נטע) [נָטְעָה] כָּֽרֶם׃

Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.

17 חָֽגְרָה בְעוֹז מׇתְנֶיהָ וַתְּאַמֵּץ זְרוֹעֹתֶֽיהָ׃

Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.

18 טָעֲמָה כִּי־טוֹב סַחְרָהּ לֹא־יִכְבֶּה (בליל) [בַלַּיְלָה] נֵרָֽהּ׃

Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.

19 יָדֶיהָ שִׁלְּחָה בַכִּישׁוֹר וְכַפֶּיהָ תָּמְכוּ פָֽלֶךְ׃

Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.

20 כַּפָּהּ פָּֽרְשָׂה לֶעָנִי וְיָדֶיהָ שִׁלְּחָה לָאֶבְיֽוֹן׃

Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.

21 לֹא־תִירָא לְבֵיתָהּ מִשָּׁלֶג כִּי כׇל־בֵּיתָהּ לָבֻשׁ שָׁנִֽים׃

Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.

22 מַרְבַדִּים עָֽשְׂתָה־לָּהּ שֵׁשׁ וְאַרְגָּמָן לְבוּשָֽׁהּ׃

Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.

23 נוֹדָע בַּשְּׁעָרִים בַּעְלָהּ בְּשִׁבְתּוֹ עִם־זִקְנֵי־אָֽרֶץ׃

Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.

24 סָדִין עָשְׂתָה וַתִּמְכֹּר וַחֲגוֹר נָתְנָה לַֽכְּנַעֲנִֽי׃

Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.

25 עֹז־וְהָדָר לְבוּשָׁהּ וַתִּשְׂחַק לְיוֹם אַחֲרֽוֹן׃

Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.

26 פִּיהָ פָּתְחָה בְחׇכְמָה וְתוֹרַת חֶסֶד עַל־לְשׁוֹנָֽהּ׃

Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.

27 צוֹפִיָּה (הילכות) [הֲלִיכוֹת] בֵּיתָהּ וְלֶחֶם עַצְלוּת לֹא תֹאכֵֽל׃

Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.

28 קָמוּ בָנֶיהָ וַֽיְאַשְּׁרוּהָ בַּעְלָהּ וַֽיְהַלְלָֽהּ׃

Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:

29 רַבּוֹת בָּנוֹת עָשׂוּ חָיִל וְאַתְּ עָלִית עַל־כֻּלָּֽנָה׃

„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“

30 שֶׁקֶר הַחֵן וְהֶבֶל הַיֹּפִי אִשָּׁה יִרְאַת־יְהֹוָה הִיא תִתְהַלָּֽל׃

Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!

31 תְּנוּ־לָהּ מִפְּרִי יָדֶיהָ וִיהַלְלוּהָ בַשְּׁעָרִים מַֽעֲשֶֽׂיהָ׃

Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“