זכריה 2

1 ואשא עיני וארא והנה איש ובידו חבל מדה

І звів я очі свої та й побачив, аж ось муж, а в його руці мірни́чий шнур.

2 ואמר אנה אתה הלך ויאמר אלי למד את ירושלם לראות כמה רחבה וכמה ארכה

І сказав я: „Куди ти йдеш?“А він відказав мені: „Щоб змі́ряти Єрусалим, щоб побачити, яка ширина́ його та яка довжина́ його“.

3 והנה המלאך הדבר בי--יצא ומלאך אחר יצא לקראתו

Аж ось ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший.

4 ויאמר אלו--רץ דבר אל הנער הלז לאמר פרזות תשב ירושלם מרב אדם ובהמה בתוכה

І сказав він до нього: „Біжи, говори цьому юнако́ві, кажучи: Невкрі́плений буде Єрусалим через многість людей та худоби в сере́дині його.

5 ואני אהיה לה נאם יהוה חומת אש סביב ולכבוד אהיה בתוכה

А Я стану для нього, — говорить Господь, — огняни́м муром навко́ло, і стану славою в сере́дині його.

6 הוי הוי ונסו מארץ צפון--נאם יהוה כי כארבע רוחות השמים פרשתי אתכם--נאם יהוה

„Горе, горе, — втікайте з північного кра́ю, — говорить Госпо́дь, — бо на чотири небесні вітри́ розпоро́шу Я вас, промовляє Господь.

7 הוי ציון המלטי--יושבת בת בבל

Горе, — втікай до Сіону, мешка́нко дочки́ Вавило́ну!

8 כי כה אמר יהוה צבאות אחר כבוד שלחני אל הגוים השללים אתכם כי הנגע בכם נגע בבבת עינו

Бо так промовляє Госпо́дь Савао́т: Для слави послав Він мене до наро́дів, що вас грабува́ли, бо хто вас дото́ркується, той дото́ркується до зірця́ Його ока.

9 כי הנני מניף את ידי עליהם והיו שלל לעבדיהם וידעתם כי יהוה צבאות שלחני

Бо ось тільки махну́ Я своєю рукою на них, — і для їхніх рабів вони здо́биччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав.

10 רני ושמחי בת ציון--כי הנני בא ושכנתי בתוכך נאם יהוה

Співай же та ті́шся, о до́чко Сіону, бо ось Я прихо́джу та перебува́тиму посеред те́бе, говорить Госпо́дь!

11 ונלוו גוים רבים אל יהוה ביום ההוא והיו לי לעם ושכנתי בתוכך--וידעת כי יהוה צבאות שלחני אליך

І дня то́го прилу́чаться люди числе́нні до Господа, „і стануть наро́дом Мені, а Я перебува́тиму посеред те́бе“, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе.

12 ונחל יהוה את יהודה חלקו על אדמת הקדש ובחר עוד בירושלם

І Юду, спа́док Свій, пося́де Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще!

13 הס כל בשר מפני יהוה--כי נעור ממעון קדשו

Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробуди́вся з мешка́ння святого Свого́!“