שיר השירים 2
| אני חבצלת השרון שושנת העמקים | 1 |
„Я — саро́нська троя́нда, я доли́нна ліле́я!
| כשושנה בין החוחים כן רעיתי בין הבנות | 2 |
Як ліле́я між те́реном, так подру́га моя поміж ді́вами!“
| כתפוח בעצי היער כן דודי בין הבנים בצלו חמדתי וישבתי ופריו מתוק לחכי | 3 |
„Як та яблуня між лісови́ми дере́вами, так мій коханий поміж юнака́ми, — його ті́ні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебі́ння солодкий!
| הביאני אל בית היין ודגלו עלי אהבה | 4 |
Він впровадив мене до виня́рні, а пра́пор його надо мною — любов!
| סמכוני באשישות--רפדוני בתפוחים כי חולת אהבה אני | 5 |
Підкріпіте мене виногра́довим пе́чивом, освіжі́ть мене яблуками, — бо я хвора з любови!
| שמאלו תחת לראשי וימינו תחבקני | 6 |
Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!.
| השבעתי אתכם בנות ירושלם בצבאות או באילות השדה אם תעירו ואם תעוררו את האהבה עד שתחפץ | 7 |
Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, — щоб ви не споло́хали, й щоб не збудили любови, аж доки йому́ до вподо́би!“
| קול דודי הנה זה בא מדלג על ההרים--מקפץ על הגבעות | 8 |
„Голос мого коханого! Ось він іде, ось він скаче гора́ми, по пагі́рках вистри́бує.
| דומה דודי לצבי או לעפר האילים הנה זה עומד אחר כתלנו--משגיח מן החלנות מציץ מן החרכים | 9 |
Мій коханий подібний до са́рни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у ві́кна, заглядає у ґра́ти.
| ענה דודי ואמר לי קומי לך רעיתי יפתי ולכי לך | 10 |
Мій коханий озвався й промовив до мене: „Уставай же, подру́го моя, моя кра́сна, й до мене ходи́!
| כי הנה הסתו עבר הגשם חלף הלך לו | 11 |
Бо оце промину́ла пора дощова́, дощ ущу́х, перейшов собі він.
| הנצנים נראו בארץ עת הזמיר הגיע וקול התור נשמע בארצנו | 12 |
Показались квітки́ на землі, пора солове́йка настала, і голос го́рлиці в нашому кра́ї луна́є!
| התאנה חנטה פגיה והגפנים סמדר נתנו ריח קומי לכי (לך) רעיתי יפתי ולכי לך | 13 |
Фіґа ви́пустила свої ранні плоди́, і розцвілі виногра́дини па́хощі ви́дали. Уставай же, подру́го моя, моя красна, й до ме́не ходи́!“
| יונתי בחגוי הסלע בסתר המדרגה הראיני את מראיך השמיעני את קולך כי קולך ערב ומראיך נאוה | 14 |
„Голубко моя у розщі́линах ске́льних, у бе́скіднім схо́вку, — дай побачити мені твоє ли́чко, дай почути мені голосо́к твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродли́ве!“
| אחזו לנו שעלים--שעלים קטנים מחבלים כרמים וכרמינו סמדר | 15 |
„Ловіть нам лисиці, лисиня́та маленькі, що ушко́джують нам виногра́дники, виноградники ж наші — у цві́ті!
| דודי לי ואני לו הרעה בשושנים | 16 |
Мій коханий — він мій, я ж його́, він пасе між ліле́ями!
| עד שיפוח היום ונסו הצללים סב דמה לך דודי לצבי או לעפר האילים--על הרי בתר | 17 |
Поки день прохоло́ду наві́є, а ті́ні втечу́ть, — вернись, мій коханий, стань подібний до са́рни чи до молодого оленя в паху́чих гора́х!“
